Ми з чоловіком вже не особливо молоді: мені – 40, чоловікові – 45. Сім’я у нас дружна і злагоджена. 23 роки тому у нас народився син Данило. Якось наш дорослий синок заявляє, що хоче жити окремо від нас. Ми з чоловіком не проти цього, адже син подорослішав, і пора йому налагоджувати особисте життя. Тільки проблема в тому, що Данило не хоче жити на орендованій квартирі. Він захотів почати самостійне життя коштом своїх батьків, і запропонував, щоб ми купили йому однокімнатну квартиру.
Ми з чоловіком ніколи не були мільйонерами, але жили досить непогано. Син смачно їв, одягався в хороші, фірмові речі. На його кишенькові витрати ми не скупилися, на репетиторів і секції гроші знаходилися. В інститут він вступив без проблем, в підготовці ми йому ґрунтовно допомогли, та й репетитори були одними з кращих.
Ми живемо у власній двохкімнатній квартирі. Син з дитинства жив в окремій кімнаті. Він розпоряджався нею на свій розсуд, ми ніколи не втручалися. Приводив друзів, подруг, сам ремонтував і облаштовував на свій смак. З ремонтом, звичайно, трохи допомагав чоловік, але тільки фізично. А тепер синові стало тісно. Він вирішив, що в його віці погано жити з мамою і татом, і почав умовляти нас, щоб ми розміняли квартиру. Квартира у нас хороша, але на дві нормальні однокімнатні можна не розраховувати. Мали б ми хоча б трикімнатну квартиру, тоді можна було б ще щось придумати ….
Чоловік відразу дав синові зрозуміти, що цього не станеться. Чоловік каже, що син вже в тому віці, в якому потрібно самому себе забезпечувати і почати відкладати на квартиру, а не висіти на шиї у батьків. Син у відповідь влаштував скандал величезних масштабів, сказавши, що всі нормальні батьки забезпечують своїх дітей і купують квартири, а ми звичайні нероби. До того ж, він не просив, щоб ми його народжували. І ми повинні були самі думати про наслідки, коли захотіли завести дитину.
Зараз ми з сином посварилися. Чоловік заспокоює мене, каже, що потрібно дати йому час, і він скоро перебіситься. А я думаю над словами сина. Може, він і має рацію …. Адже ми його батьки, і повинні дбати про нього в будь-якому віці. З іншого боку, ми і так забезпечили його всім, чим можна. Адже синові вже за двадцять, і він здатний сам орендувати собі житло, а не тероризувати батька з матір’ю. Так ми його і не виганяємо – живи, скільки хочеш у своїй кімнаті. Про оплату комунальних послуг, ми навіть і не згадуємо. Ми оплачуємо її без допомоги сина, і він сприймає це як належне. Про яку відповідальність можна вести мову …
В якому віці ваші діти почали жити окремо і самі забезпечувати себе?
