– Добрий день! Ви з 20 квартири? – люб’язно спитав старенький сусід.
– Добрий! Так! А ви щось хотіли? – жінка зупинилася тримаючи в руках ручку від дитячої коляски.
– Хотів би купити її. Гроші не питання. Вам для дитинки більше місця треба і ліфт теж здався б. Будинок старий, а молодь тепер хочу комфорту, і це правильно. Подумайте!
– Це дивна пропозиція, але напевно ні.
– Ну, не буду вас квапити з рішенням. Ще зустрінемось! – чоловік усміхнувся і вийшов.
Вслід за ним пішов хлопчина спортивної статури, відчинив двері. Тоді старий сів у машину і водій рушив.
– Нічого собі сусід. В дорогому одязі, ще й стільки “прислуги” має. Точно при грошах. Але навіщо йому ця діра? Даремно ми купували її, хоча на щось краще грошей тоді не вистачало – думала собі Оля поки тягнула сходами коляску з донечкою, якраз настав час її годувати.
Хоча будинок був старим, але вважався пам’яткою архітектури, тільки щось ніхто не хотів його ремонтувати.
Сита Марійка знову заснула, а мати стала прибирати. За кілька хвилин їй спало на думку, а що якщо ця квартира не проста. Може дід щось знав, може там який скарб захований…
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Ввечері чоловік повернувся з роботи й сів вечеряти.
– Слухай, Романе, маю для тебе дві новини – почала дружина
– Хороші чи погані?
– От не знаю, якщо чесно. Сьогодні до мене чоловік пристав у під’їзді.
– Що? – здивовано глянув він і відсунув від себе тарілку, – як це було?
– Він переконував мене продати йому нашу квартиру, уявляєш? Казав обирайте будь-яку трикімнатну хоч в центрі міста, оплатить все.
– Аферист чи що?
– Я теж так подумала. Але дивись, ми живемо у старому будинку. Хто його знає, може тут якийсь скарб захований?
– То ми його пошукаємо, втрачати ж нічого.
Кілька днів вони стукали по стінах, заглядали під кожну шпаринку і плиточку.
– Знаєш скільки тут людей жило перед нами, напевно вже все почистили – думала дружина, – чи може таки продати?
– Давай вже це якось вирішимо, продаємо чи ні. Але я маю глянути на цього чоловіка – серйозно промовив Роман.
– То давай, як я його побачу запропоную зустрітися з тобою?
– Домовились.
Минув місяць. Оля гуляла з коляскою на дитячому майданчику. Раптом відчула на собі чийсь погляд і озирнулась, позаду стояв той самий чоловік, але тепер він здавався ще заможнішим.
– Добрий день, Олю! Як ви?
– О, це знову ви. Я думала ви більше не повернетесь! – зраділа вона.
– Що ви, я завжди дотримуюсь свого слова. Ви подумали стосовно квартири?
– Так, але маю одне прохання. Чи не могли б ви зустрітися з моїм чоловіком, щоб обговорити необхідні деталі?
– Звісно, кажіть день та час. З радістю зустрінуся з ним.
– Тоді приходьте сьогодні о сьомій, буде зручно?
– Звичайно! Що ж, тоді до зустрічі! – чоловік знову пішов до своєї машини, де йому відчинили двері та кудись повезли.
Рівно о сьомій він постукав у двері. Роман відчинив, бо згорав від цікавості.
– Вітаю, мене звати Олександр!
– Приємно з вами познайомитися! Проходьте у вітальну – всі присіли за стіл і Роман не втримався, – скажіть, а навіщо вам ця квартира? Тут сховане щось дорогоцінне?
– О, дякую з питання, я думав ваша дружина спитає його швидше. Бачите, я людина, що багато добилась в житті. Маю кілька підприємств, дружину, дорослих синів. Можу багато собі дозволити. Але річ у тому, що ця квартира мені дорога. Тут жив мій батько, коли я народився. І ті дитячі спогади, які з нею пов’язані безцінні для мене. Я б хотів поринути в них знову, пригадати моменти, коли мати ще була жива. Відтворити інтер’єр, що був тоді й просто радіти з того, що я знову тут.
– Така чуйна історія. Я думаю ми згодні – Роман глянув на дружину і взяв її за руку, – скільки даєте часу на підготовку?
– Думаю місяць. Все зробимо чесно, через банк. Хочете зверніться в якусь агенцію, чи робіть все самі.
– Ні, я не розбираюсь у цьому. Краще агенцію, але ми самі її оберемо! – відповіла Оля.
– Тоді домовились! За місяць зустрінемось усе підтвердити та скласти угоду.
Новенька квартира була такою просторою і гарною, що молодій сім’ї просто не вірилось в це. Що такий дивний збіг стався саме з ними. Коли вони гуляли повз колишню квартиру, то не раз помічали теплий промінь світла крізь щілину між шторами.
– Напевно читає якусь цікаву книгу, як його батько колись – промовив Роман і вони пішли далі, – а що, старий по суті купив собі безцінні спогади, думаю він на це заслужив.
А ви б погодились на таку пропозицію?
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Бабуся навчила мене робити садових лебедів. Ви ніколи не вгадаєте, з чого!
Нещодавно моя сусідка стала бабусею і з цього приводу виникли сварки з невісткою
Підбірка наймиліших і безцінних посмішок новонароджених малюків. Сенді Форд уже давно почала займатися фотографією і кілька років тому зрозуміла, що її покликання – фотографувати немовлят
10 речей, які вбивають жіночу енергію
Що потрібно зробити з виноградом в червні, щоб отримати відмінний урожай
Мамин рецепт: вчора ввечері зробила маску, сьогодні виглядаю блискуче! Вистачило 2 інгредієнтів для щастя …
Встигни на піку цвітіння: заповни літрову банку рослинною олією і фіолетовими квітами
Спосіб, який допоможе розваритися гороху за 10 хвилин без попереднього замочування
Рецепт соковитого шоколадного кексу за 5 хвилин
На похоронах чоловіка, жінка підійшла до труни і поклала в неї коробку. Зробила все як і обіцяла
Більшість людей поставилася з розумінням, а інші на мене образилися. Це ж така велика дата!
Пухнасті шкідники, які ніколи не дають нам розслабитися
Мама недолюблювала Славіка. Як він тільки не намагався догодити своїй матері, їй завжди нічого не підходило, чого не скажеш про Олю
17 цікавих фотофактів про все на світі, які корисно знати кожному
Зося вже багато років працювала у дитячій лікарні, але така історія у них трапилася вперше
Славка до матері моєї в село відправимо. А що? Ми ж з тобою ще молоді – своїх народимо цілу купу
