У мене з чоловіком Василем є син Петрик та донечка Маринка. Різниця між ними невелика – донечка старша на 5 років. Декілька місяців тому купили для сина невелику однокімнатну квартиру, щоб мав куди дружину привести після весілля. Однак, щастя тривало не довго, адже Марина таку ідею не підтримала та навіть образилася на мене з батьком.
– Вважаю, що ви вчинили не правильно. Навіщо ви саме йому квартиру купили? Я ж старша у нашій родині! Петро так і буде все життя на вашій шиї сидіти? Це несправедливо, – дорікала донечка.
Тоді ми дуже посварилися та зараз вона називає нас зрадниками. Я намагалася з нею помиритися:
– Маринко, ну зрозумій, що у кожного чоловіка має бути свій дах над головою. Ти ж знаєш, що у Петра мала зарплата і робота погана, він би на ту квартиру роками збирав. А так буде мати місце для своєї родини. Ну ти вже доросла дівчина, сама розумієш, що скоро також матимеш чоловіка та дітей!
– Ну тоді чому ви мені нічого не купили? Якщо вже Петрові допомогли, то про мене також не забувайте. Мені вже навіть колегам та друзям соромно казати про те, що у 30 років досі з батьками в одні квартирі живу! Знаєш, мамо, своїх дітей треба любити однаково, – вперто відповідала дівчина.
– Маринко, донечко, ми тебе з батьком не проженемо за поріг. Хочеш мати власну квартиру – ну відклади гроші, а поки живи тут. Хіба це не допомога з нашої сторони?
– Оце ти порівняла – отримати квартиру просто так і роками збирати на перший внесок за іпотеку, а потім ще кредит брати!
І так день за днем лаялися та сперечалися за квартиру. Просто я з Василем вважаю, що чоловік зобов’язаний мати своє житло, навіть, якщо це невелика квартира. А жінка може просто вдало вийти заміж. Правда, Марина нас не розуміла.
Вона зустріла хорошого чоловіка, швидко одружилися. Правда, вони спершу жили на орендованій квартирі, бо довго збирали на власне родинне гніздечко. Знаю, що важко працювали, жили економно. Ну але ж зараз у них великий будинок.
Однак, Марина досі пригадує той випадок з квартирою Петра. І завжди дорікає, що ми зробили таку велику різницю між дітками – їй нічого, а братові житло.
Кого ви підтримуєте у цій ситуації? Батьки вчинили правильно? Чому?
