Я берегла цю таємницю ось уже 15 років. Лише нещодавно наважилася чоловікові розповісти. От і вам вирішила розповісти як я виношувати свою Юлю, а виписали мене з двійнятами.
Я тоді вагітна була і на 26 тижні мене забрали на збереження до лікарні. Зі мною в палаті була геть молода дівчинка Оксана. Їй всього 21 рік був. Жила вона з батьками, грошей мала достатньо. Батько дитини одружуватися відмовився та й взагалі дитину визнавати не хотів. Звичайна стандартна ситуація.
Ми майже не говорили про її майбутнє. Вона лише казала, що мати завжди мріяла про онука, а батькові все одно кого з собою на риболовлю брати. Ми дуже багато говорили та навіть здружилися. Ділилися усім смачненьким та пліткували.
Одного разу, до нас у палату зайшла завідувачка та сказала:
– Ви ще не передумали?
– Ні, – впевнено відповіла Оксана.
– Ну, тоді вам принесуть бланк, ви все заповните і віддасте мені. За законом у вас є 6 місяців аби змінити своє рішення.
Я звичайно здогадувалася, що Оксана надумала відмовитися від дитини, але вірити у це не хотілося. Питати я нічого не стала, якось незручно було. Того ж дня, Оксані принесли документи і вона їх швидко заповнила. Тут я не витримала і запитала:
– А що це за документи, якщо не секрет?
– Відмову пишу, – спокійно сказала Оксана.
– Як відмову? Чому? Ти ж сама казала, що батьки про онуків мріють! Вони б тобі допомогли…, – з розпачем сказала я.
– Я ще не готова до цього. Рано мені дітей, – цілком спокійно сказала Оксана.
Я все чекала, коли ж вона заплаче, аби почати її відмовляти, але в неї навіть голос не змінився. Вона просто дивилася на мене цілком нормальним поглядом і навіть відвертатися не стала.
Після того, ми з нею майже не розмовляли. А я продовжувала думати про це бідолашне дитя. Потім, я вирішила, що хочу забрати її дитинку собі. Пішла до завідувачки та сказала:
– Можна зробити так, щоб я дитину Оксани собі забрала? Але так, щоб це було без зайвих клопотів та документів. Можна влаштувати все так, ніби це я двійню народила? Будь ласка, придумайте щось!
В ту ніч Оксана народила хлопчика. В мене часу про нього думати особливо не було, тому що на світ ось-ось мала з’явитися моя доця. Одразу після цього, до мене прибігла санітарка та тихенько сказала:
– Ви ще не передумали стосовно двійні?
– Ні, звичайно ні!
Так у мене й народилось одразу двоє діток: Данило та Юля. Чесно, я не знаю як вони це все влаштували, але офіційно оформили все так, що у мене дійсно народилася двійня.
Нещодавно, моїм діткам виповнилося 15 років. Данилові ми подарували новий спінінг, а Юлі – велосипед. Поїхали ми всі разом у село. Поки діти займалися своїми подарунками, я вирішила розповісти про все чоловікові. Він одразу мені не повірив. Наступного дня він ще раз перепитав мене і просто не повірив, що я дійсно могла таке зробити. Потім, він покликав дітей та сказав:
– Дітки, бережіть маму, тому що вона у нас справжній герой!
Ви б наважилися забрати чужу дитину?
