– Що ти за мама, якщо рідній дитині квартиру пошкодувала? – картає мене мій колишній чоловік і вся його рідня. Вони всі були впевнені, що я доньці на весілля гонорово подарую ключі від квартири, але я їх усіх здивувала, і поставила в конверт тисячу євро, вважаю, що і цього буде більш, ніж достатньо.
І взагалі, я не розумію, чому всі вважають, що якщо ти заробітчанка, то відразу ти всім щось винна? Впевнена, що не я одна стикалася з такою проблемою.
В свій час мої рідні люди не дуже гарно зі мною повелися, тож я не розумію, чому зараз я маю їм допомагати.
Через 20 років спільного життя з чоловіком я дізналася, що у нього є інша жінка. Тоді мені було 44 роки.
Мені тоді земля пішла з-під ніг, нічого не хотілося. Я просто не знала, що мені тепер робити.
З чоловіком разом пережили непрості часи, піднімалися з убогості. Коли ми з ним одружилися, у нас не було нічого.
Лише мені від бабусі дістався будинок, в якому ми і жили весь цей час, але з певних причин я оформила його на чоловіка.
Прожили ми 20 років, є доросла донька і тут я дізнаюся, що чоловік мені зраджує.
Я може би і далі нічого не знала, але випадково прочитала його повідомлення. Зв’язок їхній на той момент вже тривав 3 роки.
Чоловік не хотів розлучатися, тому він налаштував проти мене доньку, як тільки я подала на розділ майна.
Через суд я виграла половину свого ж будинку. Я навіть не знаю, як я все витримала!
Моя мама, яка вже була заробітчанкою, щоб мене якось підтримати, запропонувала приїхати до неї в Італію, на якийсь час, щоб переключитися.
Чоловік створив всі умови, щоб я поїхала до своєї матері. Моя мама в Італії на заробітках вже більше 17 років.
Багато зароблених нею грошей ми вклали в будинок, половина якого тепер належить моєму колишньому чоловікові. Все через мою сліпу необачність.
Я вхопилася за мамину пропозицію, практично втекла до неї, бо було дуже важко. Я просто була не готова до такого повороту подій в моєму житті. Прикро було, що донька в цій ситуації батька підтримала, а не мене.
Спочатку я думала, що побуду там кілька тижнів, відпочину, а потім знову повернуся до звичного життя.
Але в Римі мені випадково підвернулася робота, часу для роздумів не було і я вирішила залишитися.
Багато років я пропрацювала медичною сестрою, тому з такими навиками швидко знайшла роботу в Італії. Зараз я доглядаю літню 92-річну італійку.
Про свій крок я зовсім не шкодую, адже я і забулася, і грошей трохи заробила.
Тим часом мій чоловік зійшовся з тою іншою жінкою, вони розписалися і разом живуть.
Моя двоюрідна сестра казала, що бачила їх якось на вулиці і мій чоловік виглядав щасливим.
Я не збиралася їхати додому, але донька моя заміж зібралася. Якби не її весілля доньки, я б і далі сиділа в Італії.
Чоловік на свято прийшов не один, а з своєю новою пасією. Донька бігала коло тата і мачухи, посадила їх на весіллі на почесне місце. А я вже біля них навіть сідати не хотіла, так мені було прикро.
Настав час вітати молодих. Всі знали, що я купила квартиру, і були впевнені, що я зараз вручу молодятам ключі. Але я дала конверт з грошима, чим дуже засмутила і молодят, і усіх присутніх.
Я вирішила, що квартира моя. Я сама трохи грошей заробила, а трохи в мами позичила, і купила для себе житло.
– Яка ти мама після цього? – не витримав чоловік і став картати мене прямо на весіллі при всіх родичах.
Донька теж розплакалася і сказала, що я їй свято зіпсувала. Виявляється, що і зять, і свати вже знали про цю квартиру і збиралися переїжджати відразу після весілля в неї.
Може я і погана мама, але один раз я вже обпеклася, і тепер буду дбати лише про себе. А тисячу євро, які я подарувала, це теж не малі гроші. Ну хіба ж не так?
