Проблема безхатченків існувала завжди. Дуже часто їхня доля не складається найкращим чином. Але історія, яку я розкажу сьогодні, справді неабияк вас здивує.
Отож, на одному із продуктових ринків, як це часто буває, поселився безхатченко. Ніхто нічого про нього не знав, та й не дуже цікавився. На вигляд чоловікові було десь 40 років, одягався звичайно, так, як це можливо для безхатченків, був тихим і спокійним. Іноді продавці давали йому якусь роботу: підмести, допомогти з важкими коробками, розвантажити машину з товаром. Відповідно, за це він то фрукти якісь отримував, то овочі, то дрібні гроші. Виживав, як міг.
Проте чоловікові усе ж було несолодко. Одного разу він втратив свідомість прямо посеред прилавків. Небайдужі люди, які його трішки знали, викликали швидку. За пару днів усе минулося, й чоловіка виписали. Але куди йому йти? Діватись нікуди: він знову повертається на базар. Там хоч переночувати у сухому можна, та і їжа завжди знайдеться.
Часто безхатченко підіймав з тротуарів газети, які залишили люди, чи читав книжки, знайдені на смітниках. Ба більше, усю інформацію, яку давали йому небайдужі люди, він сприймав дуже зацікавлено, вбирав, ніби губка. Завжди був вдячний почути яку-небудь пораду. За таку жагу до знань йому і дали прізвисько “Професор”.
Жив “Професор” в невеликій халупці біля базару. Її звели такі ж безхатні, як він сам. Чоловік іноді приносив гроші та їжу, тому його ніколи не виганяли, а навпаки прийняли жити до себе дуже швидко.
Проте від “колег” він дуже відрізнявся. Здебільшого через те, що не пив алкоголь. До слова, зовсім. Якось говорив, що спробував від недосвідченості, а потім стало так погано, що він не ризикує більше пробувати.
Проте відволічімось на хвильку від “Професора” і звернімо увагу на іншу цікаву персону на тому ж ринку. Наталя. Красива жінка 45 років. Робота у важких умовах надавала їй втомленого вигляду, але в іншому її зовнішності могло б позаздрити багато жінок. Та навіть не дивлячись на це, чоловік усе ж покинув її з сином та пішов до іншої, молодшої дівчини.
Звісно, Наталі було образливо. Вона завжди підтримувала його і в бізнесі, і у всіх інших починаннях. Берегла кожну гривню, вірила у чоловіка, як ніхто інший. Але люди злі. Тепер Наталя із сином опинились на вулиці. “Чому ж так сталось?” – подумаєте ви. А річ у тому, що жінка настільки вірила чоловікові, що якось навіть підписала довіреність, згідно з якою чоловік мав право розпоряджатись спільно нажитим майном пари. От вони й опинились отут.
Наталя забрала сина, Максима, зібрала останні гроші та пішла на той самий базарчик, адже часто купувала там продукти. От і зараз купила трішки фруктів для сина і відійшла. Руслан, продавець, що знав жінку, спитав, чи усе в неї добре, на що вона відповіла стверджувально, а потім, неочікувано для себе навіть, голосно розплакалась і притулила сина до грудей. Руслан усе зрозумів і без слів. Він сам мав 5 дітей, тому знав, як важко це буває. Тим паче що вони опинились без надійного даху над головою. Отож. він запропонував Наталі попрацювати у нього продавчинею. Гроші були невеликі, але на все найнеобхідніше вистачало. Руслан також допоміг і розв’язати проблему з житлом. У нього саме були знайомі, які здавали однокімнатну квартиру на околицях міста за відносно невеликі гроші.
Звісно, Наталі було непросто. Та вона не могла дозволити собі опустити руки. Все одно й Максима потрібно годувати, й себе.
З “Професором” вони швидко знайшли мову. Спочатку він просто допомагав з важкими речами, а потім жінка його годувала. Просто не могла по-інакшому. Їй було шкода безхатька. Потім “Професор” почав проводжати додому Наталю. Чоловік ніколи не заходив у помешкання, хоч Наталя і запрошувала його не раз.
Таке нове знайомство непокоїло Руслана. Якось він сказав, що навіть найбільш безпечний з вигляду чоловік може мати кримінальне минуле. Йому відверто не подобалась так “дружба”. Та дівчина не слухала. Ніби відчувала, що таке неможливо.
Пройшло пару тижнів. Жінка нарешті зважилась познайомити “Професора” із сином. Вони швидко знайшли спільну мову, хлопчику було цікаво. Але така ідилія тривала недовго. Якось дорогою додому їхній шлях заступили двоє хлопців, явно нетверезих. Наталя аж у ціпеніння впала від жаху. Та “Професор” не розгубився. Він рішуче відігнав чоловіків, не злякавшись навіть здорованя з ножем. Кінець кінцем усе закінчилось добре.
Якось Максим спитав “Професор” про те, чому він не переїздить до них із мамою. Безхатько відповів, що не пам’ятає свого минулого, тому боїться нашкодити сім’ї. Це звучить логічно, та Наталя просто відвела його додому. Вона чітко знала, що усе буде гаразд.
Тепер вони справді почали жити так, як родина. “Професор” і Наталя ходили на роботу, а ввечері грались із маленьким Максимом. І тут, мені здається, спалахнуло між ними ось більше, ні просто прив’язаність.
Одного вечора жінка сіла з “Професором” за стіл і почала перераховувати імена в надії, що той згадає, яке з них належить йому. Олексій, Іван, Сашко, Єгор, Марко… Усе не те. І от прозвучало “Лев”. Так. Саме так звали чоловіка до того, як він став безхатьком із продуктового ринку.
А час ішов. Строк оренди квартири закінчувався і вже за кілька днів сім’я мусила переїжджати. Якось вони пішли в торговельний центр, аби купити потрібні для цього речі: коробки, ножиці, скотч, пакети. І тут обличчя Лева стало невпізнаваним. Його ніби током вдарило. Він побачив красиву дівчину з довгим світлим волоссям, а поряд з нею хлопця середніх років. Саме у них Лев упізнав колишніх дівчину та бізнес-партнера. Річ у тому, що коли справи пішли угору, вони вирішили позбутися Лева. Так він і опинився на базарі.
Наталя спершу не повірила в цю історію. Мовчки взяла сина та пішла додому. Відтоді Лев зник на кілька тижнів. Жінці було непросто — вона знову залишилась одна. На душі лишилась якась образа, адже Лев тепер впливовий чоловік, що намагається повернути назад власну справу, а вона так і залишилась продавчинею на базарі. Та вже через місяць “Професор” знову з’явився на порозі їхньої квартири. Виявилось, що весь цей час він хотів їх забрати, але вирішував справи минулого. Тепер, коли все вже нарешті в порядку, вони знову можуть бути разом.
Невдовзі відбулося весілля. Ось так Наталя з продуктового стала Білосніжкою українських реалій.
Чого б ви побажали парі?
