Наталя з чоловіком уже 15 років в шлюбі. Вони виховують 12-річного сина. Усю сім’ю забезпечує чоловік, а жінка працює виключно для себе.
Якось за обідом ми обговорювали свої плани на відпустку. Наталя мовчала.
– Наталю, а ви куди з чоловіком цього року збираєтеся? – поцікавилася одна співробітниця.
– Нікуди! Хіба що в суд розлучатися поїдемо, якщо мій чоловік не отямиться, – роздратовано буркнула жінка.
З’ясувалося, що Наталя з чоловіком посварилися. Причиною непорозуміння стала свекруха, яка живе сама в іншому місті. Син почувається винним, що рідко навідується до матері в гості, тому хоче взяти її у їхню сімейну відпустку. Аргументує це тим, що бабуся зможе провести час з онуком і надолужити 2 роки, які вони не бачилися.
Наталю такий план абсолютно не вразив. Вона цілий рік чекала на цей відпочинок і хотіла провести його з найріднішими людьми.
У невістки з свекрухою були нормальні стосунки. Між ними не було сварок. А через відстань у 200 кілометрів їхні зустрічі взагалі були рідкістю.
– Можливо, це на краще. Вона може жити окремо і проводити час з сином, поки ви з чоловіком будете сидіти на березі моря в романтичній обстановці, – намагалася її підбадьорити колега.
– Я і без няньок можу впоратися.
Наталя не збиралася йти на поступки, але до розлучення навряд би дійшло. Адже чоловік був власником усього майна і відповідав за фінансову стабільність, а жінка на своїй роботі отримувала копійки.
Все ж пара знайшла компроміс. Чоловік з матір’ю поїхав у санаторій, а жінка з сином – на море. Однак через це у їхніх стосунках з’явилися непорозуміння.
А що ви думаєте з цього приводу? Хто у цій ситуації має рацію?
