Робочий день добігав кінця, я перевіряла пошту і тут пролунав дзвінок.
– Вітання!
– Від старого чую! – Це наше таємне вітання з моїм давнім другом.
– І де сьогодні ввечері будемо морально розкладатися? – Відразу в лоб запитую.
– Я сьогодні не можу, зараз дітей заберу, потім вдома ще потрібно попрацювати, перенесемо на інший день? – ніяковіючи, питаю.
Десята година вечора, діти вже годину як сплять, робота зроблена, ми з другом сидимо на кухні і тихо ведемо бесіду.
– Ти не справляєшся зі своєю роботою в робочий час? Для чого весь вечір проводиш за компом, замість того, щоб поспілкуватися з дітьми?
– Я справляюся. Просто взяла підробіток у вечірній час. – Начебто виправдовуюсь я.
– Навіщо? – І зирк на мене своїми ясними і живими очима.
– Щоб грошей підзаробити. – Знову начебто виправдовуюсь.
– Навіщо? – Дивиться з цікавістю.
– Так витрати збільшилися. Ремонт хочеться зробити, машину поміняти, квартиру, подорожувати кінець кінцем.
– Навіщо?
– Ну щоб жити в комфорті, з подорожей привозити нові емоції, світ подивитися.
– Навіщо?
– Ем, я щось не розумію, що ти хочеш від мене почути? Щоб я у своєму логічному ланцюжку до чого дійшла?
– Навіщо купувати нову машину, коли цій навіть п’яти років немає, адже у неї тільки по-суті тільки одна функція, перевозити з точки «А» в точку «Б». Квартиру більшу? Вам в цій не тісно. Навіщо стільки речей, які навіть не зносившись, будуть віддані на переробку? Навіщо те, що тобі насправді зовсім не потрібно, а нав’язане суспільством, ти намагаєшся нажити? Ти точно впевнена, що це дорожче ніж спілкування з дітьми і близькими, які щодня змінюються і ти часом цього навіть не помічаєш, бо треба заробити грошей на те, що в суспільстві тебе підніме на інший рівень. Тобі точно потрібно, щоб сьогодні хтось сказав: «О, круто!», А завтра ти вже нікого не здивуєш цим? Ти впевнена, що це твоє справжнє бажання? Поглянь навколо, ми всі залежимо від схвалення суспільства, тільки те й робимо, що споживаємо, від нас немає взагалі ніякої користі!
Я настільки була приголомшена цією промовою, що навіть не знала, що сказати.
– Гей, ти що, – засміявся мій співрозмовник. – Перевірка на реакцію. Бачила б ти себе з боку, я думав у тебе зараз щелепа об стіл вдариться.
Весело йому, бачте.
А я тепер завжди в роздумах, а дійсно: «НАВІЩО?».
І перед будь-яким рішенням я тепер ставлю собі це питання, якщо у мене немає чіткої відповіді, я намагаюся це відкласти або взагалі відмовитися.
А що ви думаєте про це?
