Знову довелось мити посуд. Голодний і втомлений прийшов з роботи, а тарілки як стояли брудні від ранку, так нічого і не змінилось. Втім і їсти немає нічого. Поставив чайник на плиту, щоб хоч чаю випити.
Раніше було зовсім по-іншому. Юля, моя колишня дружина, і поприбирала, і приготувала. Кожного дня щось смачненьке: то борщик, то реберця запекла, то вареників наліпила. Як згадаю! Аж в животі забурчало.
Чому я раніше цього не цінував?
А тепер..
Якось я зустрів Аню. Коротка спідниця, довгі ноги. Доглянута і впевнена у собі. Прекрасна і неповторна. Так думав я тоді.
Вона була протилежністю Юлі. Юля не ходила в салони краси та дорогі магазини. Не одягала підборів та суконь. Натягне джинси і светр і цілий день у справах. Аня ж тільки цим і займалась цілий день. Хатні справи її не турбували. Але я думав, що це не головне. Тому прийшов додому і сказав:
– Я кохаю іншу. Не хочу дурити тебе. Я іду до неї!
Я був безсердечний. Навіть не помітив, як вона почала плакати. Розвернувся і пішов.
Я хотів бачити поруч жінку, а не домогосподарку. Юля цим критеріям не відповідала. Тому мене і захопила Аня. Бо у ній я це побачив.
І що я маю тепер?
Мию посуд, прибираю.. Скоро навіть готувати навчусь. Бо поки не дуже виходить. Лиш пироги Юлі ночами сняться..
А Аня? Манікюр новий зробила – посуд не може мити. Готувати також. Цілий вечір гортає журнали. Слідкує за світом моди. Речі порозкидувала, взуття – не знає, що завтра одягти має. Брудна чашка на тумбочці стоїть. Вчора чай пила – до кухні не донесла.
Навіщо я проміняв хазяйновиту дружину на таку неробу? Так і до смерті недалеко.
Ви вважаєте правдивими слова, що цінуємо, коли втрачаємо?