Навіщо я проміняв хазяйновиту дружину на таку неробу? Може, ще макарони зварити собі? Як же їсти хочеться

Знову довелось мити посуд. Голодний і втомлений прийшов з роботи, а тарілки як стояли брудні від ранку, так нічого і не змінилось. Втім і їсти немає нічого. Поставив чайник на плиту, щоб хоч чаю випити.

Раніше було зовсім по-іншому. Юля, моя колишня дружина, і поприбирала, і приготувала. Кожного дня щось смачненьке: то борщик, то реберця запекла, то вареників наліпила. Як згадаю! Аж в животі забурчало.

Чому я раніше цього не цінував? 

А тепер..

Якось я зустрів Аню. Коротка спідниця, довгі ноги. Доглянута і впевнена у собі. Прекрасна і неповторна. Так думав я тоді.

Вона була протилежністю Юлі. Юля не ходила в салони краси та дорогі магазини. Не одягала підборів та суконь. Натягне джинси і светр і цілий день у справах. Аня ж тільки цим і займалась цілий день. Хатні справи її не турбували. Але я думав, що це не головне. Тому прийшов додому і сказав:

– Я кохаю іншу. Не хочу дурити тебе. Я іду до неї!

Я був безсердечний. Навіть не помітив, як вона почала плакати. Розвернувся і пішов.

Я хотів бачити поруч жінку, а не домогосподарку. Юля цим критеріям не відповідала. Тому мене і захопила Аня. Бо у ній я це побачив. 

І що я маю тепер?

Мию посуд, прибираю.. Скоро навіть готувати навчусь. Бо поки не дуже виходить. Лиш пироги Юлі ночами сняться..

А Аня? Манікюр новий зробила – посуд не може мити. Готувати також. Цілий вечір гортає журнали. Слідкує за світом моди. Речі порозкидувала, взуття – не знає, що завтра одягти має. Брудна чашка на тумбочці стоїть. Вчора чай пила – до кухні не донесла.

Навіщо я проміняв хазяйновиту дружину на таку неробу? Так і до смерті недалеко.  

Ви вважаєте правдивими слова, що цінуємо, коли втрачаємо? 

Viktoria
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector