У мене з дитинством пов’язані сумні спогади. Я народилася у неблагополучній родині. Батьки не займалися моїм вихованням. Вони вживали алкоголь і розважалися. Не пам’ятаю, чи були у мене брати та сестри, але одного дня прийшли поліцейські і я опинилася сама в дитячому будинку.
Там мене помили і переодягнули, а згодом директор будинку, Ірина Олександрівна, разом зі своєю донькою Світланою забрали мене у свій дім. Там я могла їсти багато цукерок, а незмінною стравою завжди була молочна каша.
Ось такі у мене дитячі спогади.
Зранку на мене чекав чистенький одяг. А коли мені вперше вручили в руки ляльку, то я не знала, що з нею робити і як на це реагувати. Через те, що я була дуже ходою, усі шкодували мене. А коли я обійняла Світлану, то та сказала:
– Нехай ще деякий час побуде разом зі мною в селі. Їй потрібно оговтатися. Потім вирішимо, що робити далі.
У мене було біляве волосся, голубі очі, а звали мене Анною.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Ірина Олександрівна зібрала цілий пакет гостинців нам в дорогу. Там було і печені пиріжки, і котлети на пару, і фірмовий пиріг. Без цукерок теж не обійшлося. У селі нас зустрів Іван, чоловік Світлани.
Щодо моєї рятівниці, то вона після медінституту влаштувалася на роботу в районній лікарні. Згодом Світлана познайомилася з сільським парубком Іваном. Між ними спалахнуло кохання, яке закінчилося весіллям. Та от уже 5 років вони не можуть дочекатися дитини. Думали над усиновленням, але наважитися було не легко.
І під час першої зустрічі Іван розповів мені:
– Я твій тато, а ти наша зі Світланою донечка. Ми загубили тебе, коли я був в армії. Та зараз я повернувся і все буде гаразд.
Тоді я зраділа такій новині і радісно обійняла нового тата.
А вдома на мене чекала бабуся з дідусем та пухнастий улюбленець цуцик Жулька.
На мою появу усі реагували дуже радісно, а коли сусідський хлопець Володя побачив мене з блакитним бантом на голові, то сказав:
– Мамо, лише поглянь, яка там Мальвіна!
– А мене татко знайшов. Спочатку загубив, але потім знайшов, – тішилася я.
Наступного дня наш діалог продовжився:
– Нумо дружити, – запропонувала я.
– Вибач, але з малявками я не спілкуюся, – одразу відрізав Вовка. – От коли виростеш, тоді й поговоримо.
З того часу я регулярно запитувала в батьків, чи підросла вже. Проте тітка Надя, мама Володі, вмовила його спілкуватися зі мною. Мовляв, він має захищати мене, як старший брат молодшу сестру.
У селі було багато нового і цікавого для мене: корови, яких я спочатку боялася, мухи, кури та гуси. А ще була Жулька, з якою ми швидко здружилися.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Згодом ми поїхали разом з бабусею та мамою на ринок. Поки старенька торгувала молоком і яйцями, ми з мамою пішли вибирати мені новий одяг та іграшки. А ще новими для мене були казки. Раніше ніхто мені їх не читав. Пізніше у нас з’явилася нова традиція: співати пісеньки. Якось тітка Надя зайшла і запитала, що це у нас за хор. А я почала: “Ой Морозе…” і всі решту підхопили мене.
Вночі мені було лячно через страхітливі гілки дерев за вікном, тому спала я разом з батьками. Тоді тато казав, що я його посадила на голодний пайок. Я не розуміла, що він має на увазі.
Поки тато працював на роботі, ми з мамою поралися в городі. Бабуся разом зі мною вчила букви та цифри. У мене добре виходило, тому вона хвалила мене і запевняла, що тепер я завжди буду поруч з ними.
Проте одного разу друзі Володі сказали, що я не схожа ні на тата, ні на маму. Мовляв, вони темні, а я – світла. Мені хотілося довести, що ми схожі, тому вирішила обмастити голову вугіллям. На радощах я відправилася до тата на роботу. Вовка побачив це і вирішив випередити мене і попередити батька про мій візит.
Тато зустрів мене на мотоциклі, забрав по дорозі маму і ми поїхали додому відмивати мене від чорного вугілля.
Я підросла і мене відправили у дитячий садочок. Там я була до обіду, а ввечері демонструвала свої нові знання та вміння. Я швидко навчилася читати і рахувати. У першу чергу мені хотілося похвалитися цим перед Володею. А коли він відправився до школи, то я змусила взяти мене з собою. Тоді я вперше посиділа цілий урок за партою.
А який був мій перший Новий рік! Це було чудове свято. Ми з батьками разом вибирали ялинку і прикрашали її. А коли напередодні сказали, що прийде Ірина Володимирівна, то я налякалася і просила не віддавати мене назад в дитячий садочок. Та усі мої хвилювання були марними.
Натомість я вперше зустріла Діда Мороза та Снігуроньку. Тоді я не здогадувалася, що це мама з татом вручають мені подарунки і говорять привітання. Тоді мені дісталося дитяче піаніно. Оце радості було!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
До школи мене теж проводжали всією сім’єю. Наука мені давалася легко. Тим часом Володя вчився в училищі. Він мріяв стати пілотом. Ми підтримували з ним зв’язок і багато листувалися.
На випускний я сумувала, що поруч є всі близькі, окрім найкращого друга. Та раптом у зал зайшов він:
– Привіт, Мальвіно! Я прийшов привітати тебе! – крикнув Володя.
Потім я пішла вчитися в медучилище. Згодом влаштувалася фармацевтом у місцевій аптеці.
Увесь цей час я ніколи не забувала все, що зробили для мене батьки. Про рідну матір я не згадувала і не намагалася знайти її. Навіть не уявляю, як би змінилося моє життя, якби мене не забрали в дитячий будинок.
Зараз у нас з Володимиром щаслива сім’я. У нас двоє дітей. До батьків ми регулярно їздимо в гості.
Хочеться, щоб таких добрих людей було якомога більше!
Які у вас з’явилися думки після цієї історії?
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
– Позичати родичам гроші – то собі гірше робити, – казав чоловік. Шкода, що я його тоді не послухала.
Питання було піднято ще раз – син і невістка приїхали до нас в гості в міську квартиру з нагоди чергового сімейного свята. Я знову категорично заявила, що їм на нашу дачу дорога закрита
“У снах завжди приходять підказки” — тлумачення снів за днями тижня
Най-най Знак Зодіаку: чим ви кращі за інших?
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Що змусило молодого хлопця забрати жити до себе літню сусідку?
– Доведеться трохи потерпіти! – зціпивши зуби сказала Катя, коли наважилась відвідати матір. ЇЇ вже 8 років не було у рідному місті
Весілля мого сина не забуде ніхто. На ньому розкрилося дві страшні таємниці
Відмовилася дати зовиці грошей на лікування дитини, вже накипіло. Вони ще колишній борг не повернули. Думає, що ми ті купюри малюємо чи що?
Художник-самоучка перетворює металеве сміття в неймовірні скульптури
Справжня любов виглядає ось так, що б там не казали
– Люди, схаменіться. Ви хочете відібрати в хлопчика ті мізерні крихти? Ваші діти набагато кращі за вас. Вони навчилися співчувати та робити добро
Катерина не очікувала, що ця розмова настане так швидко, але вона давно прийняла рішення
“Мамо, не забороняй мені плакати”. Важливе нагадування всім батькам!
Ніколи не ігноруй ці 10 важливих символів уві сні …
