Нещодавно мене на філіжанку кави запросила колега по роботі. Я приємно здивувалася. Річ у тім, що мені вже 38 років і я розлучена. Тому більшість жінок бачить у мені не тільки подругу чи співробітницю, а ще й конкурентку. Бояться, що я можу відбити їх чоловіків.
Звісно, я знала, що буду не сама, адже у родини було якесь свято і мене запросили як бажаного гостя. Ще й натякнули, що там також буде багато потенційних залицяльників. Але я хотіла просто спокійно відпочити, а не знайомитися з черговим кавалером.
Здається, що стіл аж прогинався від різноманітних страв. Була і піца, суші, торт “Наполеон”. Мене посадили серед чоловіків, мовляв, щоб ті за мною доглядали як справжні джентльмени. І ось прийшов він.
– Подруго, познайомся, це Василь – сказала моя колега та принесла йому ще одне крісло. Звісно, що вмостила його біля мене.
– Приємно, я Наталія – мило посміхнулася у відповідь.
Чоловік був сам не свій, ніби почувався збентеженим. Скуйовджене волосся, сорочка не заправлена до кінця та обличчя червоне, немов рак. Однак, видно, що він доглядав за собою – щетини нема, охайні нігті, приємний запах. Чоловік просто поспішав у гості, адже запізнився на добрих 10 хвилин.
Однак, всі знайомі за столом одразу почали розповідати про роботу Васі, який він господар і нещодавно таку машину купив – просто з розуму зійти. Розумію, що вони так нахвалювали чоловіка моїх очах. Але всі мої думки заполонив шматок смачного десерту.
Та потім чоловік моєї колеги почав й іншим про мене розповідати. Мовляв, я така красива та хазяйновита і ще й спеціаліст хороший, а подруга тільки кивала головою на знак згоди.
За столом була ще одна пара, чоловік та дружина. Він гордо дивився на всіх з-під лоба, майже нічого не їв, а жінка тільки й розповідала про те, як втомилася сьогодні у салоні краси, поки їй одночасно робили манікюр та укладку. А потім пара взагалі почала розповідати, що нема куди поїхати на відпочинок, Іспанія, Єгипет, Туреччина – це нудно і вже набридло.
Потім чоловік почав жартувати. Хоча це нагадувало швидше за все приховані насмішки над чоловіками, адже все зводилося до грошей та статку. Однак, він виглядав досить привабливо та був симпатичним. М’язисті руки, ідеальна посмішка та дорогі парфуми. Він постійно робив компліменти господині та іншим дівчатам за столом.
Вже було досить пізно і деякі гості почали збиратися. А я ще залишилася на чашечку чаю, адже у господині було ще декілька шматочків тортика. Вона разом з подругою вийшла на кухню, щоб заварити чай. Я залишилася у кімнаті з чоловіком. Було трішки незатишно, тому удала, що переписуюся з кимось через телефон. Насправді, я просто гортала меню на екрані.
– Якщо вам буде потрібна моя допомога, то звертайтеся. Я з радістю допоможу. Тим паче, що така красива жінка не повинна сама робити всю важку роботу – лагідно промовив чоловік. Дав свою візитку.
Знаю я таку безкорисливу доброту. Посміхнулася і далі перевела свій погляд на телефон. Та чоловік намагався розпитати мене про роботу, де я живу і чим я захоплююся. Такі питання мене дратували. Мовчки встала і пішла в іншу кімнату – у мене “неочікуваний дзвіночок” (просто ввімкнула мелодія на телефоні).
Та назустріч мені йшла дружина. Здавалося, що вона своїм поглядом готова мене підсмажити. Аж губи так прикусила та насупилася. що аж іскри з очей летіли.
Я трішки постояла на кухні. Почекала, коли всі сядуть знову за стіл, адже не хтіла знову залишатися на одинці з тим чоловіком.
Та жінка дивилася на мене з таким виразом обличчя, немов цілий лимон проковтнула. Подруга намагалася якось запросити її до діалогу, але та просто мовчки сьорбала чай. Навіть тортик не спробувала, мовляв, таке псує її фігуру. Здається, що подумки вона мене вже четвертувала, втопила, спалила і думала, що ще зробити. Ось вже і присудила мені статус розлучниці.
Була вже пізня ніч, коли ми почали збиратися додому. Я жила неподалік, тому навіть таксі не стала викликати. Хотіла прогулятися, подихати свіжим повітрям. Однак, Василь наполіг, що проведе мене додому та і подруга почала вмовляти мене – надворі вже таки темна ніч, а я така сама піду, раптом зі мною щось станеться?
Вася розпитував мене про все те, що цікавило і чоловіка – що я люблю, яка у мене робота і де точно моя квартира, щоб знати, куди проводити. Та я зупинилася і пояснила, що зараз не хочу ні з ким зустрічатися. Розвернулася і пішла сама додому. А він так і залишився стояти посеред дороги. Не хочу я такого чоловіка. Мені комфортно у самотності.
Прийшла додому, набрала ванну. Хотіла розслабитися після такої гостини. Однак несподівано задзвенів телефон.
– Ти вже вдома? Бо я хвилювався, знаю, що Василь тюхтій та незграба. Він тобі не рівня. Ти б не хотіла завтра зустрітися після роботи? – сказав чоловік моєї колеги.
Я кинула слухавку. Довго не могла забути про цей вечір. Навіть не спала.
На вашу думку, людина може почуватися щасливою і без коханої людини?
