– Не моя кухня, отже і готувати я на ній не збираюсь! – заявила невістка у відповідь на моє прохання зробити салатик, поки я смажу котлетки. Син напрацювався на городі, змучився, голодний.
Вони приїхали до мене в гості, допомогти прополоти городину. Весна, Великдень на носі. Самій важко. От тобі і допомога від невістки!
– Але ж ти свого чоловіка голодом мориш!
– Свого чоловіка я годуватиму у себе на кухні. А тут не полощіть мій мозок!
Що ти їй скажеш!
Якось вийшла надвір, завела розмову з сусідкою:
– Весна важка пора. Зараз город привести в порядок, а ще перед Великоднем генеральне прибирання потрібно зробити. Добре, хоч син з невісткою приїжджають і у всьому мені допомагають. Мені залишать лиш крашанки робити і паску спекти. Розуміють, що застара я вже для такої роботи – розповідала стара жінка.
– Хай Бог береже їх! Добре, що допомагають вам. А моя невістка розізлилась на мене за те, що попросила овочів нарізати на салат. Каже: “Готуватиму тільки на своїй кухні, а тут ви робіть усе самі!” Ехх, чорти б побрали таких невісток. Зате до готової вечері найперша прибігла.
Син бідолашний, прибіг з грядок, як наші суперечки почув, не знає за кого заступитись має. Все ж таки залишився, не побіг за дружиною. Невістка гонорова, забралась до себе додому – бідкалась я сусідці.
– А як то ви тепер спілкуєтесь з нею?
– А так от! “Добрий день” і “Бувайте здорові”. Син між нами, як між двох вогнів. Онука чи онучку збираються подарувати, теж син сказав. Вона мовчить, як риба. Син каже: “Народить Катя, будемо тобі внука привозити на літо, буде тобі веселіше”.
“Ее, ні, як приїздитимете всі разом, то буду бавити, а просто так сидіти з дитям не буду принципово, як твоя дружина готувати на моїй кухні! – відповіла йому. А що мені робити? Треба ж якось невістку на місце ставити!
Син образився. Каже, що я старша і мудріша. Маю це все пропускати повз вуха.
Як вона буде відноситись до мене по-людськи, то і я заговорю по-іншому.
На вашу думку, такі принципи допоможуть жінці покращити стосунки з невісткою? Чи приведуть до більшого конфлікту?
