Наш син пів року тому женився. Він зі своєю нареченою вчився на магістратурі, там вони й познайомилися. От зараз думаю, чи треба було їм те весілля? Ясна річ, що ні. Обоє ще студенти. Певне, не дуже й хотілося у сімейні проблеми їм залазити, але дитя вирішило по-іншому. Так-так, це було одруження «по зaльoту», як у нас кажуть. Син навчання не кидав, але пішов працювати. А невістка в академічну відпустку пішла. І от уже зовсім скоро я стану бабусею.
Але мова зовсім не про те.
Кілька днів тому ми, як хороші свекор зі свекрухою, вирішили допомогти дітям. Взяли у куми візочок для немовляти. Він їй і так більше не знадобиться. І подарували синові з жінкою. У них, до слова, взагалі ніякого не було. А це річ потрібна. Та й виглядав він, як новенький, їздив добре, а що ще треба? Ми його ж не за просто так взяли. Витягли з власної кишені три тисячі гривень і купили! А це не такі малі гроші.
Загалом, син був щасливий. Подякував. Він у нас невибагливий. А ось невістка… Хто і як її виховував? Але менше з тим. Її тоді вдома не було. У салон краси пішла. Немає ради з її манікюрами і педикюрами. А коли повернулася, побачила візочок, то влаштувала нам цілий скандал.
– Ви смієтеся з мене? Це ж СРСР. Я в такому дитину возити не буду. Ще розвалиться дорогою. Поверніть його назад. Ви за це ще й гроші давали? Я вже собі новий візок давно замовила. З Польщі скоро прийде. Всього 8 тисяч гривень. Але там хоча б є за що!
Ми з чоловіком засмутилися. Хотіли ж якнайкраще. Втім, з іншого боку було цікаво побачити, що ж це за чарівний візок, за який стільки грошей віддали.
Через тиждень показує нам невістка чорний візок. Всередині він, до речі, червоний. Я зовсім нічого не зрозуміла. Це що? Для дитини? Не буду казати, на що воно мені схоже. Але дітей у такому точно не возять, боронь Боже.
– Як маленька труна. – шепочу чоловікові.
Ми аж перехрестилися. А невістка тільки невдоволено на нас поглядає.
Потім я раптом згадала, скільки воно ще й коштує. Стало цікаво, де молодята такі гроші знайшли. Може, й мені з чоловіком там пошукати?
⁃ Мої батьки дали. Але я подумала, що ви могли б половину їм віддати. І буде подарунок від вас обох. Усе ж таки перший внук.
⁃ Так ви уже пів року живете за наш кошт. Ми вас і годуємо, і одягаємо. Що ще треба? Того мало, думаєш? Звідки нам ще зайві 4 тисячі взяти? Ти ж сама ніде не працюєш. От і не знаєш, як це. Добре на чужій шиї сидіти, еге ж?!
Невістка тоді сильно розізлилася. Зібрала речі і пішла жити до подруги. Мій син вирішив вдати героя. Каже, що вагітною її саму не покине і за нею побіг. А до повного щастя на мене ще й чоловік розізлився. Звинувачує в тому, що сталося, мене. Він же онука чекає, як божого пришестя, а тепер боїться, що невістка нам його не покаже.
Всі довкола тепер на мене ображаються. Невістку виправдовують, бо вона вагітна. А я що? Мені теж завагітніти, щоб мене почули і почали дослухатися? Я вважаю, що треба вміти заробляти гроші й мудро ними керувати. А чужими й дурень може покерувати. Ось така історія.
Хто має рацію на Вашу думку: невістка чи свекруха? Чому?
