Іра не знала свого батька. Вони з матір’ю жили вдвох, але дівчинка розуміла, що дорослій жінці потрібні нові стосунки, тому не втручалася, коли у їхньому житті з’явився Федір. Чоловік був тихим, мовчазним і практично не помічав дочку своєї обраниці. Він мріяв, що разом з Євгенією у них з’являться свої діти. Понад усе йому хотілося мати сина.
Пара побралася і переїхала в спільну двокімнатну квартиру. Іра мала свій куточок, в якому проводила практично увесь вільний час. З вітчимом їхні стосунки зводилися до ввічливого мовчання. Зрештою таке становище усіх влаштовувало.
Через деякий час Євгенія помітила зміни у своїх смакових вподобаннях. Федір радів, що, мабуть, скоро стане батьком. Однак доля розпорядилася по-іншому. Виявилося, що нудота була ознакою прогресуючої хвороби в голові жінки. Через кілька місяців її не стало.
Іра залишилася сиротою. З рідних у неї ще була тітка Зіна, але в жінки були труднощі в шлюбі, пов’язані з алкоголізмом чоловіка, тому забрати до себе племінницю вона не могла. Дівчинка готувалася до того, що тепер вона опиниться в дитячому будинку.
Коли Федір покликав пасербицю на розмову, вона була готова почути, що їм потрібно попрощатися.
– Іро, розумієш, тітка Зіна не може тебе забрати, – почав чоловік.
– Я знаю. Мої речі в дитячий будинок вже зібрані.
– Ні, я не про те. Я знаю, що батько з мене нікудишній, але може ми спробуємо жити вдвох? Впевнений, що Женя хотіла б цього. Тим паче я не можу відпустити тебе в притулок. Совість не дозволяє з поваги до покійної дружини.
Дівчинка погодилася. Тепер вони з вітчимом звикали один до одного. Іра змирилася з мовчазною натурою Федора. Він своєю чергою постійно заступався за дівчинку, захищав її, втішав. Побут налагодився. Донька навчилася куховарити і перебрала на себе всі домашні обов’язки. Час від часу до них в гості заходила тітка Зіна. Вона допомагала і підказувала своїй племінниці, як впоратися з тими чи іншими питаннями.
Незважаючи на те, що все було гаразд Іра ніколи не наважувалася назвати Федора “татом”. Вона розуміла, що він не її рідний батько і для нього вона чужа.
Через деякий час чоловік наважився на другу складну розмову у своєму житті. Він запитав у пасербиці, чи вона не проти того, що разом з ними почне жити інша жінка. Адже у нього зав’язалися стосунки з колегою по роботі, вони вирішили побратися і незабаром у них народиться дитина.
– Що ти думаєш з цього приводу? Бо залишити тебе одну я не можу, а піти у її квартиру – не варіант. Місця мало. Можливо, нам вийде разом ужитися?
Іра погодилася. Вибору не було. Вона усіма силами намагалася уникати конфліктів з Лідою, але та з першого дня незлюбила чужу дитину. Спочатку жінка лише за спиною чоловіка демонструвала свою неприязнь. Вона поводилася, немов головна господиня. Однак Іра не хотіла скаржитися вітчиму, сподіваючись, що це все тимчасово і після народження малюка жінка подобрішає. Однак цього не сталося.
Після появи Стаса все лише ускладнилося. Ліда прямо в очі говорила Ірі, що вона – ніхто. Дівчинка замкнулася в собі і все більше часу проводила насамоті. З Федором вони віддалилися. Чоловік звернув увагу на ці зміни, а коли Ліда почала натякати йому на те, що Іра у їхній сім’ї зайва, то швидко поставив дружину на місце:
– Не смій говорити такі дурниці, бо Іра з мого життя нікуди не дінеться!
Цей конфлікт знову зблизив вітчима з пасербицею, які почали більше часу проводити вдвох. Якось вони навідалися на могилу Жені, щоб навести там лад і помолитися. Тоді Федір сказав:
– Іринко, сподіваюся, що все буде добре. Нехай Стас піде в школу, тоді й Ліда по-іншому на тебе реагуватиме.
Проте час йшов, але нічого не змінювалося. Ліда шукала різні шляхи, щоб допекти Ірі. Раніше дівчинка мала доступ до частини сімейних фінансів, а з появою нової господині усі гроші зосередилися в її руках. На будь-яку покупку дитині потрібно було просити кошти в мачухи. Однак Ірі було соромно це робити, тому вона просто обходилася без багатьох речей. Їй навіть довелося відмовитися від шкільних обідів. Скаржитися вітчиму не хотіла, щоб не провокувати чергових сварок.
Якось класна керівничка на батьківських зборах відчитала Федора:
– Можливо, ви б зайнялися питанням харчування своєї доньки? Я розумію, що зараз є тренд на дієти і схуднення, але вона далі в могилу себе зажене! Іра нічого не їсть, а потім школа буде винна у їх проблемах зі здоров’ям!
Лише тоді чоловік схаменувся.
– Доню, чому ж ти раніше мовчала? Я зовсім не думав про це. Надіявся, що Ліда дбає про тебе. От дурень! У нас є рахунок з твоїми грішми із соціального захисту, але нехай ті заощадження там і залишаються. В майбутньому вони знадобляться. Натомість я відкрию окремий рахунок і буду тобі туди перераховувати кишенькові гроші, гаразд?
Уся ця розмова для Іри не мала значення, адже вона думала лише про одне: “Вітчим справді вважає її своєї донькою?”
Ліда лютувала, що тепер їх сімейний бюджет зменшиться.
Згодом Іра закінчила школу і готувалася до вступу в інститут. Вона обирала той навчальний заклад, який зможе запропонувати їй місце в гуртожитку. Федір розумів, що дівчинці потрібно переїхати, бо жити разом було дедалі важче. Однак йому хотілося подбати про те, щоб в доньки була свою квартира. Його дружина була категорично проти іпотеки, але раптово чоловік отримав у спадок квартиру в сусідньому місті. Він без роздумів переписав нерухомість на Іру. Ліда лютувала, але не могла нічого вдіяти.
Федір допоміг Ірі з переїздом. Він познайомився з усіма сусідами і попросив їх не ображати дівчинку, а ті говорили:
– Оце тобі пощастило з татком.
– Справді. Тато у мене найкращий, – погоджувалася Іра.
На весіллі дівчини найбільш зворушливим моментом став танець нареченої з батьком. Тоді він змусив усіх добряче понервувати, бо дівчина відмовлялася починати церемонію без Федора, який застряг у заторах. Однак мовчазний чоловік у своєму житті всюди встиг.
А що ви думаєте про вчинок чоловіка? Чи правильно він зробив, коли вирішив взяти на себе відповідальність за пасербицю?
