– Ну що, ти поїдеш на вихідних у село? – спитала обережно Дарина свого брата.
– Ні! Діла мені більше немає! Та і що там робити?
– Треба час від часу доглядати будинок, інакше він розвалиться.
– Ти ж знаєш, що він мені не потрібен.
– У мене теж немає часу. Може тоді продамо його?
– Продавай! – байдуже відповів брат Сергій.
– Я просто хочу знати, що ти не проти продажу. Щоб потім не було ніяких претензій.
– Роби що хочеш! – у слухавці почулися гудки.
Дарина видихнула та засмутилась. Знову не вдалося поговорити так, як вона хотіла. Адже вона думала, що їхнім будинком займеться брат. Вони обоє успадкували його після смерті матері. І вся та тяганина триває вже пів року.
Пів року у будинку, де вони провели дитинство нікого не було.
– Треба поїхати туди, – промовила Дарина.
– Звичайно треба! – підтримав її чоловік Денис. – Тільки уяви, ми б могли його підремонтувати. Коли тепло – можемо туди їздити відпочивати. Я б на риболовлю ходив, а ти б робила на обід млинці, як колись твоя мама. Вони такі смачні були…
– Але ж це дорого коштуватиме, та й часу у нас немає, щоб щоразу туди їздити. Я думала продати його і поділити гроші з братом. Хоча не хочеться, ми провели там таке гарне дитинство…
– Ну все, збирайся! – обійняв її Денис та пішов заводити машину.
Через годину Дарина знову ввійшла у такі старі та знайомі двері. Шар пилу та вогкий запах нагадували факт, що тут більше ніхто не живе. У задній кімнаті на столі лежала коробочка обмотана червоною стрічкою. Раніше дочка не помітила її, адже після похорону вона була хіба що на кухні.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Розгорнувши коробку жінка ахнула. Зверху на ній був лист з акуратним почерком мами та слова, що довели її до сліз.
Доню та сину. Я пишу цей лист, щоб після моєї смерті ви знали, що робити. Не сваріться через будинок і не продавайте його, будь ласка. Його з вашим батьком ми отримали безплатно за роботу. Але ще багато вклали, щоб він став затишнішим. Краще віддайте його тим, хто потребує. Бо продати за великі гроші його і так не вдасться.
Ще я завела два рахунки для вас. На карточках по 100000 гривень. А внизу коробки гроші для мого похорону. Сподіваюся, що не завдам вам великих клопотів. Будьте мудрими.
Ще у коробці були листи. Для дочки та сина окремо. Відкривши кілька Дарина зрозуміла, що матері було дуже важко останнім часом. Вона хотіла нашої допомоги та не відправляла їх. А коли ми просили її переїхати до когось з нас, то та відмовляла, бо мусила город викопати чи у будинку порядки навести.
– Слухай, з того сараю може вийти непоганий гараж! – сумні думки дружини перебив радісний Денис.
– Справді?
– Так! Тут гарно. Не знаю, чому ви хочете його продавати…
– Мама хотіла, щоб ми віддали його тому, хто його потребує. Я навіть не здогадувалась, що всі свої біди та негаразди вона переживала разом з сусідкою – тіткою Орисею. Не знала, що вона доглядала маму, коли тій було зовсім зле.
– Виходить вона це приховувала від вас?
– Можливо не хотіла ставати тягарем. Давай їй будинок віддамо? От тільки треба брата спитати.
– Я думаю, що він погодиться.
За певний час Дарина з чоловіком пішли у сусідній будинок до тітки Орисі. Її дім виглядав зовсім кепсько. Старенька зустріла їх теплими обіймами, розпитала, як у них справи та пригостила чаєм з пиріжками.
– Я так не зможу! – говорила до чоловіка Дарина. – Поглянь у яких умовах вони живе. Заберімо її до себе? Вона все ж таки гляділа мою маму…
– Давай! У нас якраз є вільна кімната.
За мить сусідку переконували поїхати жити до міста. Там і лікарня поруч і всі зручності. Довго вагаючись вона таки погодилась та пішла збирати свої речі.
Брат коли почув цю історію не стримав сліз.
– Знаєш, я таки не хотів продавати наш будинок. А після листів мами нам потрібно зробити так, як вона хотіла. Треба віддати його тим, хто потребує.
– Я знаю кому! У селі є бідна пара, в них двоє дітей. Може віддамо їм?
– Звичайно! І чим скоріше, тим краще. Давай на вихідних поїдемо і наведемо там порядок. Щоб вони могли заїхати.
Отак одне добре серце допомогло цілій родині. А як би ви вчинили на місці Дарини?
Фото з відкритих джерел
