– Ну що, ти поїдеш на вихідних у село? – спитала обережно Дарина свого брата.
– Ні! Діла мені більше немає! Та і що там робити?
– Треба час від часу доглядати будинок, інакше він розвалиться.
– Ти ж знаєш, що він мені не потрібен.
– У мене теж немає часу. Може тоді продамо його?
– Продавай! – байдуже відповів брат Сергій.
– Я просто хочу знати, що ти не проти продажу. Щоб потім не було ніяких претензій.
– Роби що хочеш! – у слухавці почулися гудки.
Дарина видихнула та засмутилась. Знову не вдалося поговорити так, як вона хотіла. Адже вона думала, що їхнім будинком займеться брат. Вони обоє успадкували його після смерті матері. І вся та тяганина триває вже пів року.
Пів року у будинку, де вони провели дитинство нікого не було.
– Треба поїхати туди, – промовила Дарина.
– Звичайно треба! – підтримав її чоловік Денис. – Тільки уяви, ми б могли його підремонтувати. Коли тепло – можемо туди їздити відпочивати. Я б на риболовлю ходив, а ти б робила на обід млинці, як колись твоя мама. Вони такі смачні були…
– Але ж це дорого коштуватиме, та й часу у нас немає, щоб щоразу туди їздити. Я думала продати його і поділити гроші з братом. Хоча не хочеться, ми провели там таке гарне дитинство…
– Ну все, збирайся! – обійняв її Денис та пішов заводити машину.
Через годину Дарина знову ввійшла у такі старі та знайомі двері. Шар пилу та вогкий запах нагадували факт, що тут більше ніхто не живе. У задній кімнаті на столі лежала коробочка обмотана червоною стрічкою. Раніше дочка не помітила її, адже після похорону вона була хіба що на кухні.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Розгорнувши коробку жінка ахнула. Зверху на ній був лист з акуратним почерком мами та слова, що довели її до сліз.
Доню та сину. Я пишу цей лист, щоб після моєї смерті ви знали, що робити. Не сваріться через будинок і не продавайте його, будь ласка. Його з вашим батьком ми отримали безплатно за роботу. Але ще багато вклали, щоб він став затишнішим. Краще віддайте його тим, хто потребує. Бо продати за великі гроші його і так не вдасться.
Ще я завела два рахунки для вас. На карточках по 100000 гривень. А внизу коробки гроші для мого похорону. Сподіваюся, що не завдам вам великих клопотів. Будьте мудрими.
Ще у коробці були листи. Для дочки та сина окремо. Відкривши кілька Дарина зрозуміла, що матері було дуже важко останнім часом. Вона хотіла нашої допомоги та не відправляла їх. А коли ми просили її переїхати до когось з нас, то та відмовляла, бо мусила город викопати чи у будинку порядки навести.
– Слухай, з того сараю може вийти непоганий гараж! – сумні думки дружини перебив радісний Денис.
– Справді?
– Так! Тут гарно. Не знаю, чому ви хочете його продавати…
– Мама хотіла, щоб ми віддали його тому, хто його потребує. Я навіть не здогадувалась, що всі свої біди та негаразди вона переживала разом з сусідкою – тіткою Орисею. Не знала, що вона доглядала маму, коли тій було зовсім зле.
– Виходить вона це приховувала від вас?
– Можливо не хотіла ставати тягарем. Давай їй будинок віддамо? От тільки треба брата спитати.
– Я думаю, що він погодиться.
За певний час Дарина з чоловіком пішли у сусідній будинок до тітки Орисі. Її дім виглядав зовсім кепсько. Старенька зустріла їх теплими обіймами, розпитала, як у них справи та пригостила чаєм з пиріжками.
– Я так не зможу! – говорила до чоловіка Дарина. – Поглянь у яких умовах вони живе. Заберімо її до себе? Вона все ж таки гляділа мою маму…
– Давай! У нас якраз є вільна кімната.
За мить сусідку переконували поїхати жити до міста. Там і лікарня поруч і всі зручності. Довго вагаючись вона таки погодилась та пішла збирати свої речі.
Брат коли почув цю історію не стримав сліз.
– Знаєш, я таки не хотів продавати наш будинок. А після листів мами нам потрібно зробити так, як вона хотіла. Треба віддати його тим, хто потребує.
– Я знаю кому! У селі є бідна пара, в них двоє дітей. Може віддамо їм?
– Звичайно! І чим скоріше, тим краще. Давай на вихідних поїдемо і наведемо там порядок. Щоб вони могли заїхати.
Отак одне добре серце допомогло цілій родині. А як би ви вчинили на місці Дарини?
Фото з відкритих джерел
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
