Своїх дітей ми виховали порядними людьми. І я завжди була впевнена, що в дочці, що в синові.
Та після того, як Володя одружився, я його зовсім не впізнаю. Ну дуже він змінився..
Ми з чоловіком ціле життя пропрацювали інженерами на заводі, зараз обоє уже на пенсії.
Старша дочка ще 16 років тому вийшла заміж, коли вчилась на 4 курсі. Зараз у неї доросла донька, вже школу закінчила. Та от з чоловіком не склалась, розпався їхній шлюб, після трьох спільно прожитих років.
Ми з чоловіком дуже перейнялись цим і хотіли, щоб у сина все склалось добре.
Він у нас закінчив аспірантуру. Працює перекладачем, часто їздить за кордон, заробляє гроші хороші. Придбав квартиру, машину і має свій офіс.
Цього всього він добився у свої 32.
Він не розповідав нам про своє особисте життя, аж поки не привів знайомити з нареченою. Мені дівчина відразу не дуже сподобалась, але я сину нічого говорити не стала.
Того ж вечора, Олена ( так її звали) оголосила, що чекає дитину від нашого Володі.
Почали думати про весілля. Відсвяткували. Усе було на вищому рівні. Витрати оплачував Володя.
Олена командувати почала від самого початку. Наказала нам до організації весілля навіть не втручатись
– Прийдете просто, які усі інші гості! – сказала вона.
В свою квартиру нас не впускала. Сказала, немає чого просто так до них ходити. Про свої візити просила попереджати заздалегідь.
Вона старалась нас відсторонити, спершу від сина, потім – від онуки.
Володя, на диво, образ сторону дружини.
– Вибачайте – каже, – але у мене тепер своя сім’я.
Ми внучку бачили дуже рідко. Коли не подзвонимо, що хочемо прийти поняньчитись, вона все зайнята, не може. А от коли мама Олени приходить, то вона вільна. А жінка навідується туди мало не щодня!
Мені образливо, що син за нас з батьком не заступиться. Ми не просимо у нього грошей чи допомоги. Хочемо хоч трохи уваги на старості, а він і цього нам дати не може. Так його дружина перевиховала…
А що б ви порадили жінці? Як можна виправити ситуацію?
