Не всі знають, як важко живеться старшим дітям в сім’ї. А я знаю. Ольга постійно прокручувала дану фразу у себе в голові, а тепер її нарешті може вислухати жива людина. Дівчина вирішила скористатися послугами психотерапевта.
Зараз, коли дівчина вже виросла, вона нарешті може не закриватися в собі та розповісти про всі страхи та переживання, які переслідували її в дитинстві. Звичайно, що їй потрібно буде не один нар навідатися до психотерапевта, адже відновити душевний баланс досить складно…
Олі було тоді вісім років, коли на світ зявилася її молодша сестричка. Батьки одразу сказали їй, що вона тепер повинна оберігати сестру і виконувати досить багато нових обов’язків. Наприклад переодягати підгузники, ходити в магазин та аптеку при потребі, бавити її, коли батьки зайняті.
Батьки напевно не думали в той момент про те, що Олі потрібно було ще навчатися в школі, і не аби як, а на виключно на оцінку “відмінно”. Тепер вільного часу на свої бажання та хобі в дівчинки взагалі не було. Ситуація ще більше загострилася, коли в сім’ї народився ще й братик. Батьки знали, що вже 12-ти річна дівчинка, має досвід в тому, як доглядати за маленькими дітками. Тепер Ольга виходила в парк гуляти з обома одразу, знала як правильно змішувати дитячі суміші і вчасно давати призначені лікарем ліки.
У дівчинки завжди було дуже багато обов’язків, а от друзів не було зовсім. Коли на світ зявилася Олі сестра, то дівчинка зі смутком почала відчувати, що батьки майже не звертають на неї уваги, а просто “використовують” як няню. Вона кілька разів повторювала батькам, що не відчуває більше їх любові, тому скоро піде з дому. Але батьки взагалі не вміли сприймати дитячий крик по допомогу. Тому лише кричали, щоб вона “закрила рот” і не робила їм неприємностей.
Образа поселилася в душі Олі, яку вона потайки завжди виношувала в собі. Психотерапевт слухав пацієнтку і поставити питання: “Який у вас найважчий спогад з дитинства?”. Оля ніколи його не забувала…
Одного разу мама відправила Олю в магазин, а молодша сестра слізно просила, щоб та її взяла з собою. Мама наголосила на тому, що вони повинні піти суто в магазин і назад додому. Вже вертаючись з магазину, дівчинка всього лише на секунду хотіла побути на дитячому майданчику, там завжди було так весело і шумно, а їй цього не вистачало. Сестричка розплакалася, що теж хоче на гойдалки. Тоді Оля придумала, що може посадити її на гойдалку, а сама стане позаду і розгойдає.
Оля декілька раз попередила сестричку, щоб та трималася міцно, але чомусь вона раптом розтиснула свої пальчики і вала. Звичайно, що металева гойдалка одразу вдарила її по обличчю. Спочатку, Олі на секунду здалося, що її сестра не дихає. Стільки крові вона ще в житті не бачила.
Оля сиділа біла сестри і просто плакала, але не від болю. Вона прекрасно розуміла, вдома її можуть це не пробачити. Вона схопила сестру та принесла її додому. Мама тоді повторювала декілька разів, що якщо з молодшою сестрою щось трапиться, то вона більше немає старшої доньки. Швидка забрала маму і сестру в травмпункт. Все закінчилося благополучно, наклали шви і відпустили, переломів, і струсу мозку не було. Весь час Оля сиділа тихо в кутку і намагалася не думати про погане.
Мама не говорила з Ольгою декілька тижнів, щоб та усвідомила, що могла трапитися біда. Ігнорування – ось таке жорстоке покарання. З того часу, Оля завжди декілька разів все обдумувала, перед тим, як щось зробити чи сказати.
Дитячі травми вона пронесла через всі ці роки. Біль і розчарування, а також байдужість батьків весь час отруювало її життя. Оля намагалася зі всіх сил стати ідеальною…
І ось, декілька місяців тому, вона нарешті твердо вирішила для себе, що більше не хоче в собі тримати цей важкий тягар.
А що ви скажете на дану ситуацію?
