Якось на парковці біля супермаркету я побачив розкішний “Харлей”. Я задивився на мотоцикл, адже цей вид транспорту завжди мені подобався.
Неподалік стояло авто, в яке сім’я складала свої покупки.
Раптом з дверей магазину вийшов байкер. Зовнішньо він цілком відповідав цій категорії людей: брутальна хода, шкіряне вбрання, довге волосся й сива борода.
П’ятирічний хлопчик, побачивши його, крикнув:
– Мамо, поглянь! Тут Дід Мороз!
– Синку, це не Дід Мороз, а байкер, – виправила його матір.
Малюк надув щоки, але чоловік не розгубився і сказав:
– Та ні. Насправді я дійсно Дід Мороз.
– Але чому ти не в червоній шубі? Й мотоцикл замість саней з оленями…
– Бо зараз у мене літня відпустка. Олені також відпочивають, тому я пересів на інший транспорт. Зараз я їжджу вулицями і слідкую за дітьми, щоб знати, хто які подарунки має отримати взимку.
– А де Снігуронька?
– Вона віддихає на березі моря.
– А вона не розтане під сонцем?
– Ні, воно нам не шкодить.
Потім байкер заглянув у свою сумку, яка була наповнена м’якими іграшками. Він витяг зайченя і вручив хлопчику зі словами:
– Ти маєш слухати маму з татом і бути чемним, тоді на Новий рік отримаєш ще кращі подарунки!
Дитина світилася від щастя.
Чоловік розвернувся і, підморгнувши мені, сказав:
– Це вже третій за сьогодні.
Потім байкер осідлав свого коня і поїхав геть.
Мама з татом усміхнено обіймали сина, а той не випускав з рук нову іграшку.
Я задивився на сонце і подумав:
– Життя прекрасне!
А що ви думаєте про цю дивовижну пригоду? Чи сподобалася вам реакція байкера?
