Мій син має дружину та доньку. Вони разом живуть в однокімнатній квартирі в гуртожитку. Паралельно протягом 7 років він будує свій власний будинок.
Спочатку ділянка рік стояла без діла. Потім справи трохи рушилися, але дальше першого поверху будівництво не зайшло. Вони мріють про великий будинок, тому заради нього навіть продали двокімнатну квартиру.
Усі їхні розмови зводяться лише до цієї теми. Вони ніколи не цікавляться, як у мене справи, а якщо я почну говорити про своє здоров’я, то хтось обов’язково мене переб’є.
Я давно зрозуміла їхній прихований мотив. Вони хочуть, щоб я також продала своє житло, а виручені кошти пішли на будівництво. Мовляв, потім будемо жити усі разом. Однак такими темпами вони ще довго будуть зводити будинок своєї мрії.
Тож я вирішила не церемонитися і запитала у них прямо:
– Ви хочете, щоб я продала свою двокімнатну квартиру?
Відповідь була для мене очікуваною. Син з невісткою одразу ствердно закивали головами і почали фантазувати, як нам комфортно буде в новому будинку.
Я знала, що доброта невістки – це лише спосіб мене задобрити. Насправді вона мене недолюблювала і ніколи б не наважилася сказати правду в очі. Однак мені було щиро шкода сина, який тісниться в гуртожитку і, мабуть, до пенсії буде складати гроші на будинок.
Як тільки я замислилася над тим, де ж я буду жити, якщо продам своє житло, невістка сказала:
– Ми вже вирішили, що ви зможете добре влаштуватися на дачі.
Справді, у нас була дача за містом, яка дісталася від моїх батьків. Але вона була в такому стані, що там можливо було знаходитися лише влітку. Стіни тонкі, опалення немає, вода в криниці, а туалет – на вулиці. У теплу пору року ще можна з цими нюансами змиритися, а взимку що робити?
Я намагаюся їм пояснити, що зі своїм здоров’ям я там довго не протягну. А невістка одразу запропонувала поставити в одній кімнаті обігрівач. Та якби ж це вирішило усі проблеми! Ні помитися нормально, ні їсти не приготувати!
Останній аргумент особливо мене вразив: інші ж люди якось живуть в селах. Справді? Тоді нехай вони самі туди переїжджають, а я переберуся в їхню кімнату. Орендувати житло також не вихід, адже моєї пенсії ледь на прожиття вистачає, а тут ще й будівництво висить.
Я вже кілька років допомогаю своєму сусідові Іванові Семеновичу. Чоловік старий та одинокий. Він живе у власній двокімнатній квартирі. Нещодавно я почула, як невістка розмовляла зі свахою і говорила, що мене потрібно виселити до сусіда, раз я не хочу з’їжджати на дачу.
Такого я точно не очікувала, хоча знала, що невістка зробить все заради моєї квартири.
Однак я досі вагаюся, адже мені хочеться допомогти синові. Але з іншого боку, залишитися на вулиці – не варіант.
Що б ви могли порадити жінці, яка опинилася в такій ситуації?
