Цього безхатченка знав весь район. Щоранку він разом зі своєю собакою йшов до торгового центру. Там продуктовий магазин викидав прострочені продукти, тому місцеві волоцюги мали можливість чимось підживитися.
Всі його впізнавали через собаку, яка щодня супроводжувала його. Невідомо, скільки вони вже часу ділять їду та нічліг. Собака теж виглядала занедбано: шерсть була скуйовджена, мордочка сива та сумна, а хода ставала все повільніша.
Жили вони неподалік від озера. Там чоловік спорудив невеличкий прихисток з фанери.
Нещодавно до їх компанії прибилося ще біле щенятко. Чоловік давав команди малому чотирилапому другу, а він уважно слухав та ставав поруч.
Наступила прохолодна осінь. Несподівано для всіх, безхатченко прийшов на автобусну зупинку, присів на ящик, а поруч біля себе поклав надпис на картонному папері: «Віддам цуценя в добрі руки!». Люди здивовано оберталися. Одна жінка проявила цікавість та підійшла до чоловіка і змогла його розговорити. Він коротко розповів їй свою історію.
***
Чоловік називався Сергієм. З першою жінкою у них відносини не складися. Після розлучення він переїхав жити в однокімнатну квартиру, яка залишилася йому від матері. Дружині та донечці залишив двокімнатну з усім своїм майном.
Через декілька років він зустрів Людмилу, струнку, розумну та добру жінку. Почали вони жити без реєстрації шлюбу в її трикімнатній квартирі, а його однокімнатну вирішили здавати в оренду, щоб отримувати додаткові гроші. Але раптово з Людмилою трапилася біда – у неї діагностували рак. Людмила згорала на очах. Сергій вирішив не гаяти часу, тому продав свою однокімнатну квартиру та повіз Людмилу в Німеччину на обстеження.
Їй зробили різноманітні аналізи і порадили продовжувати лікування вдома. Згодом всі прекрасно зрозуміли, що надії більше не залишилося.
Коли вони повернулися додому, Людмила більше не могла вставати. Сергій возив її до різноманітних лікарів, шукав якесь альтернативне лікування, але у долі були свої плани. Жінка померла. Далі розпочалася чорна смуга у житті Сергія. Після смерті коханої, родичі жінки вигнали його з квартири. Знайшлися псевдодрузі, які з радістю допомогти пропити всі гроші Сергія. Ось так чоловік опинився на самісінькому дні, з якого піднятися так і не зміг.
***
– А чому вирішили віддати цуценя у добрі руки? – запитала жінка.
– Відчуваю, що ця зима у мене буде останньою. Я змучився, ослаб. Бім прибився до нас влітку. Дуже розумний і чемний малюк, знає різноманітні команди.
Неможливо було дивитися без сліз на цього старого. Перед смертю він думав не про свою долю, а про маленьке щеня.
– Я можу забрати Біма собі. Мій Грей помер рік тому. Я дуже люблю собак та знаю, як за ними доглядати.
– Бери! Тільки тобі потрібно буде його на руках нести, оскільки він від мене не захоче піти.
Дівчина дістала з гаманця 500 гривень, поклала Сергію та взяла цуценя на руки.
– Ти йди швидше, щоб він отямитися не встиг.
Дівчина звернула в провулок, а Сергій почав плакати. Було видно, що цей крок йому вдався дуже важко.
Молодий хлопець, дивлячись на сумного безхатченка, теж дістав гроші з кишені, підійшов і сказав:
– Чоловіче, купіть собі щось поїсти.
Люди, всі як один почали повторювати за молодим хлопцем, підходили до старого і давали гроші.
– Не потрібно, дякую вам! – не розуміючи, що відбувається, бурмотів Сергій.
– Ти чоловік з великим серцем та великою душею. Візьми гроші, вони точно не будуть лишніми.- сумно відповіла жінка.
– Спасибі, вам! Йдемо Мухтар!
Сергій повільно пішов у сторону озера. На душі йому було спокійно та тепло – його малюк тепер був у безпеці.
А вам сподобалася ця зворушлива історія?
