Коли Світлана була ще зовсім маленькою, її батьки розлучилися. Дівчинка залишилася з бабусею та дідусем. Там вона жила з матір’ю, але жінка багато часу проводила на роботі, аби забезпечити себе і дитину. Тож новими доглядальниками стали старенькі батьки жінки. А татко Світлани й взагалі поїхав за кордон, забувши про її існування.
Бабуся з дідусем робили все можливе, щоб онука почувалася улюбленою і жила в достатку. Допомагали доньці з внучкою, як могли. Так і склалося в них доволі непогане життя: мали дах над головою та їжу в холодильнику – що ще для щастя треба?
Освіту Світланка здобувала в сільській школі. Опісля було училище. На тому все й закінчилося.
Оскільки перспектив у кар’єрі не було, то дівчина майже одразу вийшла заміж за сусідського однолітка. Сім’я хлопця теж не славилася багатством. Але Світлана того й не шукала.
Андрій був непоганим молодиком. Світлана на шлюб не жалілася. Тому жили молодята у злагоді. Ділили квартиру зі свекрухою, бо у бабусі з дідусем хатина геть не тих габаритів, щоб помістити в ній три покоління.
Але ідилія не тривала довго. Через пів року Світлана збагнула, що таке сімейне життя і чому всі через нього так бідкаються. Свекруха диктувала свої правила та порядки. Андрій, як виявилося, ще той ледащо. А чути в тому домі думку невістки ніхто і не збирався. Але тікати звідти було пізно. Світлана вже чекала на немовля.
Після народження сина сімейне життя стало тільки нестерпнішим. Дівчина думала повернутися до рідної матері, але та й сама якраз влаштовувала особисте життя. Вона вийшла заміж вдруге й покинула батьківський дім. Тепер її годі навіть шукати.
Але на заміну матері дуже несподівано з’явився батько, який багато років тому виїхав на заробітки в іншу країну.
Того дня він просто подзвонив доні і сказав, де живе, чим займається. Повідав і про нову дружину. Дітей, на жаль, у нього більше не було. От він і згадав про єдину доньку. Зараз він був на Батьківщині. Приїхав до батьків. А зараз хотів побачитися і з власним онуком.
Чоловік слізно просив вибачення. Переконував, що, якби міг, то більше ніколи так не вчинив би. Він шкодував про минуле. Тому впевнено взявся допомагати Світлані.
Спочатку давав кошти, а тоді й взагалі покликав в Америку. Пообіцяв влаштувати і її, і дитину. Нова дружина проти не була.
Дівчина довго думала, а тоді прийняла рішення і розповіла про це Андрієві. Чоловік, що він нікуди їхати не буде. Мовляв, йому й так добре живеться. Еге ж, за кордоном працювати треба, а тут і боки відлежати можна. Зголосилася і свекруха. Сина нікуди не відпускала і Світлану відраджувала.
Втім, невістка і так вже давно збагнула, що в селі їй нічого ловити. Тут її добро не чекає. До того ж і в сина ніякого майбутнього через скупі можливості. А ось за кордоном – інша справа. Світлана вирішила поїхати до батька, хоч і не хотіла руйнувати сім’ю. У душі жив острах, що батько рано чи пізно передумає. І куди їй тоді повертатися? У матері своє життя. А чоловік зі свекрухою її більше не прийме.
Світлана домовилася зідзвонитися з батьком завтра. Але, що йому сказати, зовсім не знала.
Яке рішення Світлани у такій ситуації буде правильним?
Чи варто їй ризикувати?
