Антоніна Степанівна жила на першому поверсі. Вже давно на пенсії, діти рідко приїжджають у гості. Тому старенька знайшла собі нове захоплення – слідкувати за своїми сусідами. З ранку до ночі сиділа біля прочиненого вікна.
Вона знала все про всіх – до кого приїхали гості, хто які продукти в магазині купує, коли повертаються з роботи, хто збирається ремонт у квартирі робити й навіть хто у будинку погана господиня, яка не миє свої вікна. Ось так.
Загалом, всі сусіди добре ставилися до пані Антоніни. Віталися з нею через вікно або ж махали рукою. А нещодавно в будинок заселилася молода пара. Чоловік працював на великій фірмі, щось пов’язане з фінансами, а жінка мала невеличкий магазин одягу на базарі. От чомусь бабусі вони не сподобалися. Почала інших сусідів проти подружжя намовляти. Казала, що чоловік якийсь бандюган (він мав термін у в’язниці, але почав життя з чистого аркуша), займаються різними аферами та взагалі такі погані люди. Як їх тільки земля носить? Безсоромні!
Звісно, що такі плітки швидко дійшли до Інги та Сергія. Тоді вже вони образилися на бабусю, що такі дурниці про них розповідає. Перестали з нею вітатися, коли бачили у вікні. Мовчки сідали у машину та їхали на роботу. Ну хіба що обмінювалися поглядами. Чули, як сусідка щось бурмоче образливе про них, але часто пропускали її слова повз вуха.
Нещодавно Сергій купив для дружини новесеньку іномарку. Ще й з салону! Звичайно, що пані Антоніна першою дізналася таку новину – бачила, як до будинку під’їхало велике біле Порше. Почала на них кричати з вікна, проклинати, обзивала жінку поганими словами. Однак, пара все списала на звичайну людську заздрість. Але Інга також була жінка з гострим язиком. Гідний суперник для сусідки. Тоді Антоніна Степанівна дізналася, що вона стара карга, що її всі діти погані і так далі. Не обійшлося без лайливих слів.
Тепер ледь не щодня сусіди могли чути палку сварку між Антоніною та Інгою. Тоді вже був пізній вечір, коли жінка поверталася додому. Багато справ на роботі, треба касу порахувати, прийняти новий товар і так далі. Дивиться – а бабуся косо поглядає на неї та щось шепоче під ніс, що аж зуби скриплять.
– Чого витріщилася?! Дістала слідкувати за всіма, так цікаво?! Та щоб тобі нас більше не бачити!
А через декілька днів сусіди помітили зачинене вікно у квартирі пані Антоніни. Виявилося, що у старенької з’явилася катаракта. Тоді до неї приїхали діти й забрали у лікарню на операцію. На жаль, лікарі не змогли допомогти. Відновили зір хіба що на одне око, і то старенька дуже погано бачила.
Після того Сергій з Інгою переїхали геть. Продали квартиру та купили будинок за містом, подалі від чужого ока. Ще й ворота великі збудували. А пані Антоніна досі згадує свого ворога. Вже й інші мешканці будинку знають, що бабуся часто називає Інгу “відьмою”.
Як налагодити контакт з такою сусідкою, як пані Антоніна?
