Після одруження ми з чоловіком жили разом з його батьками. Я ніколи не була господинею в домі. Згодом у нас народилася дитина. Коли я просила усіх мити руки після вулиці, щоб не нашкодити малюку, мені відповідали: “У нашому домі – наші правила. А якщо тобі щось не подобається, то ти знаєш де вихід”.
У нашу кімнату заходили без стуку. Свекор спокійно курив у вітальні, незважаючи на нашу з дочкою присутність. Свекруха неодноразово критикувала мене через білизну. На її думку, вона була занадто розпусною.
Оскільки я справді була не у своєму домі, то доводилося усе мовчки сприймати.
10 років тому ми з чоловіком переїхали жити до мого дідуся.Старенький потребував постійного догляду, а в мене був вільний час в декреті. Зрештою, він переписав своє житло на мене. Сам вирішив, що йому кінець своїх днів краще провести в будинку для пристарілих.
Спочатку чоловік не міг змиритися, що живе у квартирі, яка по праву належить мені. Та згодом він перестав на цьому акцентувати свою увагу. Паралельно його заробітна платня зменшилася у два-три рази. Можливо, мене б це мало насторожити, але я довіряла своєму партнерові.
Батько чоловіка помер 7 років тому. Дочка переконала свекруху продати квартиру і переїхати до неї. Виручені кошти дісталися сестрі чоловіка, з чим він ніяк не міг змиритися.
Останнім часом у свекрухи багато проблем зі здоров’ям. Оскільки від дому дочки добиратися до лікарні далеко, вона вирішила переїхати поближче. Коли я побачила її на порозі з речами, то одразу подумала, що жити вона хоче разом з нами.
Звичайно, що мене про це ніхто не питав і не попереджав. Чоловік намагався виправдатися:
– Раніше матір дозволила нам жити разом з нею, тому тепер наша черга зробити їй послугу.
Цей аргумент мене не переконав. Я не забула усі образи, які мені довелося пережити в тому домі. Існування поруч зі свекрами було схожим на покарання. Тож я сказала все, що думала і порадила свекрусі переночувати в нас, а зранку повертатися до дочки.
– На щастя, в мене є люблячий син, який дозволить мені жити в його квартирі, як тільки будинок здадуть, – заявила свекруха.
Однак я не знала ні про яку нерухомість чоловіка. Тож одразу звернулася до нього за поясненнями.
– Я вирішив вкласти гроші в нерухомість. У тебе ж є квартира, а я теж хотів мати свою. Раптом я натрапив на вигідну пропозицію і взяв студію на стадії будівництва. Гроші взяв в кредит на 3 роки. Залишилося зовсім трохи віддавати, а будинок вже готовий до здачі. Тож я пропоную дати матері можливість з нами деякий час пожити, а потім вона переїде. І ще потрібно, щоб ти відмовилася від своєї частки. Це ж моя квартира.
Тоді все стало на свої місця. Тепер я розуміла, чому чоловік почав менше заробляти, точніше лише додому приносити менше. Виходить, що увесь цей час я намагалася звести кінці з кінцями, щоб забезпечити всім необхідним дочку і нас, а чоловік тим часом потай вкладав гроші в нерухомість.
Мене це дуже обурило, тому я не розуміла, чому я маю відмовлятися. Якби мені не довелося стільки працювати, а чоловік купив би квартиру за гроші з додаткової роботи, тоді б і розмова була іншою.
Хіба чоловік не міг пояснити мені ситуацію? Ми б якось владнали це питання і розділили грошовий потік. А так виходить, що він здійснив покупку моїм коштом.
Я ж уїдливо поцікавилася, чому він житло на свою любу матусю не оформив. Той відповів, що в жодному разі не дозволить їй знову все майно віддати сестрі.
Тепер я чекаю, коли чоловік разом з матір’ю зберуть свої речі і підуть геть. Адже такої брехні я не готова пробачити.
Я вирішила розлучитися і подати заяву на поділ майна. Гроші, які отримаю від частки студії витрачу на відпочинок. За три роки безперервної праці ми з донькою на це заслужили.
А ви б пробачили чоловікові покупку нерухомості у вас за спиною?
