Я відчинила двері своїм ключем і одразу помітила чужі чоловічі кросівки. Великі, брудні, під тумбою. А на вішалці – чоловіча куртка. Не мого сина.
Я поставила сумку на підлогу, а в руках ще тримала пакет з італійськими солодощами для внука. У квартирі пахло чужим одеколоном і смаженою картоплею.
З кухні вийшла Іра і аж зблідла.
— Ви?.. Чого без дзвінка?
Я тільки на ті кросівки дивилась:
– А це хто?
Тут з кімнати вийшов чоловік. У футболці, в домашніх штанях – наче він тут господар.
Я 5 років була в Італії. Доглядала стару жінку, підписала контракт без виїзду. Гроші висилала додому. На дитину, на продукти, на комуналку. Думала, повернусь і обійму внука. А зайшла — і бачу це.
Мій син Нестор загинув кілька місяців перед народженням малюка. Сказати, що це був удар для всієї родини – нічого не сказати. Моє горе хіба відчує та мати, яка поховала єдину дитину. Це така дірка в серці, що не дає спокою ні вдень, ні вночі. Невістці я дозволила залишитись в моїй квартирі, куди ж я її мала з дитиною випхати. Ще й виплату їм не дали, пояснили, що обставини загибелі Нестора дивні, триває слідство. Навіть тіла ми не бачили.
А тепер мій внук вибіг з кімнати, глянув на того чоловіка і каже:
— Тату, а хто прийшов?
У мене пакет з рук упав. Цукерки покотились по підлозі. Іра кинулась збирати.
— Мамо, я все поясню.
— Не називай мене зараз мамою, — кажу.
Я зайшла в зал і ще гірше стало. На стіні нові полиці, дитячі малюнки, а фотографій мого Нестора нема жодної. Навіть тієї, що стояла коло телевізора, нема.
— Давно він тут живе? — питаю.
Іра мовчить.
— Давно?!
— Майже 3 роки, — тихо каже.
Я сіла на табуретку на кухні, бо ноги вже геть не тримали. Здавалося, що це просто дурний сон, який от-от закінчиться. Навіть вщипнула себе за руку, аби прокинути. Тільки в моїй квартирі вже давно живе чужий мужик, а я про це дізнаюсь остання.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Той чоловік нарешті відкрив рота:
— Я малого люблю. І Іру теж. Ми сім’я.
Я на нього так подивилась, що він замовк.
— Сім’я? У квартирі мого сина? Добре влаштувався.
Іра заплакала.
— Я не хотіла вам казати по телефону. Боялась.
— А жити з ним не боялась?
— Я сама не справлялась. Він допомагав. І з дитиною, і з грошима.
— А мене спитати? Ключі в кого? Документи на квартиру на кому?
Вона мовчала. Адже квартира моя і я пустила їх сюди після смерті Нестора, щоб дитина мала дах над головою. Не для цього.
Увечері подзвонила моя подруга, та сама, що колись вмовила мене їхати на заробітки:
— Не рубай з плеча. Дівчина молода. Їй теж жити треба.
Я сказала:
— Жити — так. Але не ховати чужого мужика в моїй хаті. І поклала слухавку.
Найгірше було не це. Найгірше було, коли внук потягнув того чоловіка за руку і каже:
— Тату, почитай мені.
Я стояла в коридорі й слухала. А в шафі, на верхній полиці, лежала коробка з речами Нестора. Я дістала її. Годинник, документи, старий светр. Все запхане подалі.
Я винесла коробку в кімнату і поставила на стіл.
— Якщо ти вже все прибрала, то я ні.
Іра знову в сльози.
— Я не забула Нестора.
— Та невже? Жодного фото Нестора. Дитина іншого татом кличе. А в коридорі чужі кросівки.
Вона почала просити:
— Дозволь нам лишитись. Він добрий. Він малого любить. Я його кохаю.
Я сказала прямо:
— Ти можеш лишитись тут тільки з дитиною. Без нього.
Той чоловік одразу напружився.
— А я куди?
— Мене це не цікавить, — кажу. — Збирай свою куртку, бритву і шкарпетки. І на вихід.
Іра стала між нами.
— Я не можу так.
— Можеш. Або ти з сином тут, або йдеш з ним. Сьогодні!
Він мовчки пішов у коридор, взяв куртку, взувся. Іра стояла біля дверей біла, як стіна. Внук нічого не розумів, тримав у руках машинку.
Я поклала ключі на тумбу і сказала:
— До ранку вирішиш. Або тут живеш ти з дитиною. Або завтра віддаєш мені ключі і звільняєш квартиру.
І пішла ночувати до сестри. Пакет з цукерками так і лишився розірваний у коридорі.
Рецепт швидкого приготування вінегрету: кращий, ніж класичний
Сироїжки та печериці – маринуйте самостійно. Надзвичайно смачний рецепт
Ось кинути дитину на бабусю і відправитися гуляти з подружкою – це вже нахабство, – міркує пенсіонерка. Тобі майже тридцять, дитину хотіла, так які тепер подружки?
Гороскоп особливостей характеру: до якого пороку схильний кожен Знак Зодіаку
– Галю, ти тільки не плач! Він житиме! – стривожений Іван підійшов до дружини, йому дзвонила сваха. – А ти чого так зблідла?
Цієї зими буду мерзнути. Дров нема, газ дорогий, а від синів ніякої помочі! Хіба я був поганим батьком?
Пропустила весілля дітей, бо заробляла їм на життя. А вони мені ще й як віддячили
Віддала будинок племінниці, щоб та доглядала за мною в старості, а потім сильно про це пожаліла
У палаті 6-річної Галинки знайшли записку зі словами: ” Мамо, все добре. Я в казці”. Страшно уявити, який сенс несли ці слова
Жінки так завзято ділили чоловіка, що не чули попереджень від віщунок. Не звертали уваги на нещастя, яке можуть накликати
Дата, коли ви народилися, може багато чого розповісти про ваш характер та долю. Крім цього, число також вказує на вашу майбутню професію
“Олю, ти така класна!” – із захопленням сказала подруга. “Так, я знаю”, – відповіла впевнено
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
У двері постукали, але на порозі нікого не було. Тоді я не знала, що це був поганий знак від долі
На весіллі свекруха хотіла зі мною серйозно поговорити. Сказала, що віддасть нам з чоловіком двокімнатну квартиру у місті, тільки б ми не їхали у село до моїх батьків
Вирішила дозволити знайомій з чоловіком пожити на орендованій квартирі. Однак, я ледь не посивіла, коли приїхала до них у гості без попередження!
5 перших і останніх побачень. Як я намагалася вийти заміж після 30-ти
У Ігорка злипалися очі. На дворі стояла ніч. Тато на кухні ходив туди-сюди. Мами досі не було
Жінка, що народила 10 дітей потрапила до психіатричної лікарні
