– Саша, не беріть іпотеку. Я вам дам гроші.
Саша подумала, що спить і дзвінок мами їй тільки сниться. Вона затисла телефон між плечем і вухом і ущипнула себе:
– Ні не сплю. Мама, спасибі, звичайно. Але у мене питання: де ти їх візьмеш? Ці гроші? Наскільки я знаю, багатого дядечка або тітоньки, від яких міг звалитися спадок, у тебе немає.
– Неважливо. Так береш гроші чи ні?
– Звичайно, беру, мама! Що за питання?
– Через два дні до мене приїдеш, в банк сходимо.
– Дякую, мамуся! Дуже дякую!
Поговоривши з матір’ю ще хвилин двадцять, Олександра попрощалася. Вона поклала телефон на стіл і погладила свій округлий живіт:
– Ну що, заєць? Не підуть мама з татом в іпотечне рабство. І все завдяки твоїй бабусі!
Батько «зайця», чоловік Олександри Артур, ентузіазму дружини не поділяв:
– Ну сама подумай, звідки у твоєї матері такі гроші? Чи швачкам в нашій країні так добре платять, що вони можуть мільйонами розкидатися?
– Накопичила? – невпевнено припустила Олександра.
– Ага, і ще десять разів по стільки ж у швейцарському банку лежить! – розсміявся Артур. – Сашо, рідна, чудес не буває. Щось тут нечисто. Ми візьмемо гроші у твоєї мами. Але ними не скористаємось. Будемо діяти за старим планом: беремо іпотеку. За кілька років розрахуємося, якщо витрати скоротимо. А мільйон покладемо в банк. Хто знає, звідки твоя мама гроші відкопала?
***
– Ласкаво просимо додому, заєць! – Олександра акуратно поставила автолюльку на диван в іншій кімнаті.
– Саша, у нашого сина є ім’я, ну який він заєць? Що за дитячий садок? – Артур, бурмочучи на дружину, почав переодягати сина, якому було п’ять днів від народження.
– За токсикоз і відвислий живіт я маю право його називати так, як мені хочеться. Артур, мама так і не дзвонила?
– Ні, не дзвонила. – чоловік поклав дитину в ліжечко, взяв дружину за руку і повів її на кухню.
Вони попили чай, Артур вручив дружині подарунок за народження сина – милий кулон у формі дитячої ступні. Весь день Олександра намагалася додзвонитися до своєї мами, але безуспішно.
– Мені здається, у мами щось трапилося. – поділилася своїми тривогами дівчина. – Мами останнім часом постійно немає вдома, я як зберуся до неї приїхати, у неї тисяча відмовок відразу. Сама приїжджає рідко, постійно зайнята. Стас теж постійно трубку не бере. О, точно, треба йому зателефонувати, сказати що ми вже вдома!
Олександра дістала телефон і набрала номер брата.
– Привіт, Сашка!
– Привіт, Стас. Нас сьогодні виписали, і ми вже вдома. – похвалилася новоспечена мати.
– Ооо, вітаю. Як богатиря назвете?
«Стас, вечеря готова!»
– Артемом, Артур так вирішив. Стас, у тебе там мама розмовляє? Стас? Алло? – Олександра втупилася на екран телефону. – Артур, я чула мамин голос! Вона у Стаса!
– Може, в гості заїхала? Спробуй ще раз їй зателефонувати.
Олександра пів години намагалася додзвонитися, але всі її спроби не увінчалися успіхом.
– Слухай, я зараз Артема погодую і з’їжджу до Стаса.
– Гаразд. А то ж не заспокоїшся.
***
– Дівчино, я ще раз повторюю тут такий не живе. Я не знаю, куди він переїхав. Я тут живу третій місяць, попереднього мешканця в очі не бачила.
– Дякую. – пробурмотіла Олександра і стала спускатися вниз по східцях.
Вийшовши з під’їзду, дівчина вирішила з’їздити до мами. Раз брат з’їхав з орендованої квартири, а мама була поруч з ним, значить Стас повернувся до неї. Вона написала чоловікові повідомлення, що поїде до мами, і сіла в машину.
***
– Саша? Ти чи що? Тебе не впізнати! Яка ти красуня стала!
– Привіт, баба Таня. Спасибі. А я ось до мами приїхала.
– Так не живе твоя мати тут більше. Переїхала. Квартиру продала і переїхала.
– Як продала? – ахнула Олександра.
– Місяців зо три-чотири вже, вважай. Стас все покупців водив, умовляв. Ось Світлана і піддалася. – пояснила балакуча сусідка. – А як твоя мати гроші-то отримала, вони так лаятися почали. Тут ще жили, речі збирали. Кожен день крики були. Через тебе, я краєм вуха чула. Братик твій з гнилизною, ще в дитинстві було видно, що нічого путнього з нього не виросте!
Олександра знову зателефонувала брату, але ввічлива дівчина повідомила, що апарат абонента вимкнений. «Я все знаю про квартиру. Подзвони мені або я подам маму в розшук!» – Олександра натиснула надіслати і поїхала додому.
***
– Артур! Мама квартиру продала! Пам’ятаєш, вона нам гроші дала? Вони з продажу були. Як вона могла на вмовляння Стаса піддатися? Не розумію. – Олександра з порога почала розповідати чоловікові інформацію, яку дізналася за останні пару годин.
– Нічого собі. Її квартира близько 3,5 мільйона коштувала. Мільйон нам віддала, на 2,5 цілком можна було двохкімнатну купити. Не в самому центрі, але і не на околиці. Саша, твоя мама не маленька дівчинка. Раз продала, значить так треба було.
– О, Стас повідомлення надіслав. Адресу написав. Завтра поїдемо?
– Поїдь. Я з Артемом залишуся. Іди давай, годуй сина.
***
– Знайомим терміново гроші знадобилися. За копійки квартиру віддавали. Площа – як у мами була, нічого не загубилося. Ще тобі дали, щоб іпотеку не брали. Що тебе не влаштовує? – запитав Стас у сестри.
– Чому мовчали? Чому все нишком зробили?
– Саша, ти ж вагітна була. Не хотіли тебе хвилювати. А твій брат молодець, всі клопоти на себе взяв. І тобі добре, і я, як раніше, в трикімнатній живу.
– І на кого ж Стас-молодець квартиру оформив? Чи не на себе? – запитала Олександра.
– На себе, на себе. Ти свою частку отримала. Я маму не кину, доглядати за нею буду, коли вона постаріє. Ми вже про все домовилися. Все, не починай. Скажи спасибі, що тобі грошей дали.
***
– Алло. Привіт, мам. А ми з Артемом з садка йдемо! Сьогодні перший день ходили. Йому так сподобалося, йти не хотів. Мам, що трапилося? Чому ти плачеш? Мама, я зараз за тобою приїду. Все, заспокойся! – Олександра взяла сина на руки і поспішила до машини.
***
– І що, тепер твоя мама буде жити з нами? З Артемом в дитячій? А може, з нами в спальні?
– Артур, говори тихіше, мама тільки заснула. Ось Стас недоумок! І він, і дружина його! Віка ця. Вона мені відразу не сподобалася. Погляд у неї такий … чіпкий. Уявляєш, мама їм там заважає! У трикімнатній квартирі!
– Вмикай ноут, будемо їй квартиру шукати. Мільйон-то цілий, а за три з гаком роки ще й відсотки накапали. Візьмемо їй маленьку, нехай живе. І чорт з ними, зі Стасом і його дружиною.
***
– Артур! Там в двері дзвонять! Відкрий, у мене руки в фарші!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Відкрию, Сашо, відкрию. А там котлетки скоро?
– Скоро. – розсміялася Олександра.
Вона продовжила ліпити невеликі котлетки і викладати їх на розпечену сковорідку. В думках вона думала, яку кухню купити мамі в її нову квартиру.
– Мила, до нас твій брат з Вікою.
Подумки вилаявшись, Олександра помила руки і зменшила вогонь.
– З чим завітали? – не привітавшись, вона поцікавилася у брата і його дружини.
– Саша, а чому ти квартиру на свою маму не оформила? Мій чоловік – такий же спадкоємець, як і ти. А так вийде, що Стасу нічого не дістанеться, якщо з вашою мамою що-небудь станеться. – відразу взяла бика за роги Вікторія.
– А у нас в родині так прийнято: купувати квартири і не оформляти їх на маму. Так, Стас? – усміхнулася Олександра. – Артур, закрий за гостями, на чай вони не залишаться.
Гості по-доброму йти відмовилися, влаштувавши потворну сцену. Артуру довелося їм допомогти. Вікторія театрально схопилася за живіт і вимагала викликати їй швидку, кричачи щось про вагітність і погрожуючи засудити всіх і вся, якщо вона втратить дитину.
– Навіть якщо це і так, ти не маєш права відмовлятися залишати чужу квартиру. Я зараз поліцію викличу! – пригрозила Олександра і родичі тут же ретирувалися.
***
– Як взагалі вистачило совісті прийти? Трикімнатної їм мало? Ще й спадок ділити надумали, мама – жива і здорова, а вони …
– Не плач, Сашо. Люди вони такі – непорядні. Їм завжди всього мало, все шукають де б і чого урвати. Все, не реви. Все добре. Твоя мама не на вулиці, нам платити ще рік-півтора. Як добре, що зарплата у мене пристойна. А то взяли б у твоєї мами гроші і вклали в цю квартиру. І що б зараз робили?
– Ти тоді добре придумав, гроші в банк покласти. А то жила б зараз мама з нами. Артур, що б я без тебе робила?
– Сашо, а що з котлетами?
– Чорт, котлети! – Олександра грюкнула себе долонею по лобі і втекла на кухню, під гучний сміх чоловіка.
Що ви думаєте про таку підлу поведінку Стаса?
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
– Позичати родичам гроші – то собі гірше робити, – казав чоловік. Шкода, що я його тоді не послухала.
Питання було піднято ще раз – син і невістка приїхали до нас в гості в міську квартиру з нагоди чергового сімейного свята. Я знову категорично заявила, що їм на нашу дачу дорога закрита
“У снах завжди приходять підказки” — тлумачення снів за днями тижня
Най-най Знак Зодіаку: чим ви кращі за інших?
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Що змусило молодого хлопця забрати жити до себе літню сусідку?
– Доведеться трохи потерпіти! – зціпивши зуби сказала Катя, коли наважилась відвідати матір. ЇЇ вже 8 років не було у рідному місті
Весілля мого сина не забуде ніхто. На ньому розкрилося дві страшні таємниці
Відмовилася дати зовиці грошей на лікування дитини, вже накипіло. Вони ще колишній борг не повернули. Думає, що ми ті купюри малюємо чи що?
На вішалці одне-однісіньке висіло її стьобане пальто. Старенька наділа його, взяла вузлик, причинила за собою двері, пішки спустилася на вулицю
Художник-самоучка перетворює металеве сміття в неймовірні скульптури
Справжня любов виглядає ось так, що б там не казали
10 ознак того, що ваш хлопець і ваші відносини роблять вас нещасною
– Люди, схаменіться. Ви хочете відібрати в хлопчика ті мізерні крихти? Ваші діти набагато кращі за вас. Вони навчилися співчувати та робити добро
Катерина не очікувала, що ця розмова настане так швидко, але вона давно прийняла рішення
