У мене є невелика трикімнатна квартира. Живу зі своїм сином Петриком. Чоловік мене покинув ще до народження сина, так що я самотужки його виховувала. Нещодавно син одружився та невістка Оленка переїхала жити до нас. Квартира велика, місця для всіх вистачало! Тим паче, що разом веселіше.
Дружина родом з іншого міста. Перші тижні вона була тихою і скромною. Однак потім вона показала свою істинну сутність.
У мене є старенька матір. Багато років вона жила в селі. Я регулярно приїжджала до неї, щоб провідати і допомогти. Та зараз у неї погіршилося здоров’я, тому я вирішила забрати її до себе. Оскільки квартира трикімнатна, то місця вистачає на всіх.
Невістці ж старенька заважає. Вона проти того, щоб жінка жила з нами. Хоча моя матір допомагає з прибиранням, готуванням і не завдає нікому клопоту.
Молода дівчина може годинами говорити через телефон з мамою, а потім до кінця вечора ходити сумною і роздратованою. Вона навіть відмовляється вечеряти з нами за одним столом, тому вони з сином закриваються в себе в кімнаті. Чоловік лише розводить руками, мовляв, мусить підтримувати дружину.
Невістка заявила, що вони хочуть пожити деякий час у своє задоволення, тому дітей ще не планують. Дівчина не займається домашніми справами. Її максимум – це закинути власний одяг у пральну машинку.
Раніше ми знаходили взаєморозуміння. Однак, коли усім довелося сидіти цілими днями вдома, життя стало нестерпним.
Коли ми святкували Новий рік, то невістка, як звикло, навіть не вийшла з кімнати. Було неприємно. Згодом вона заявила, що хоче, щоб я продала дім в селі і з виручених грошей купила для молодих квартиру. Мене обурила її нахабність. Яке вона має право розпоряджатися моїм майном? Я ніколи не лізла у їхні фінанси. Усі покупки для додому були на мені. Син жодного разу не пропонував придбати харчі, а я і не просила.
Почувши відмову, невістка сказала, що в такому разі вони переїжджають до її батьків.
Я відмовила Олені. Вона тоді на мене дуже образилася, намовила сина. Погрожувала, що переїдуть до її батьків у інше місто, бо не хоче жити зі мною під одним дахом. А Петро нічого не може сказати. Постійно мовчить або ж закриється у кімнаті. Нехай собі слухає ту молоду жінку. Вже дорослий та має свою голову на плечах. Шкода, що дружина тримає його під своїм каблуком. Тепер він ще має терпіти не тільки Олену, але й її батьків. Ох, і не солодко йому буде.
Кого ви підтримуєте? Що б ви могли порадити Петрові зробити у такій ситуації?
