Звичайно, до переїзду в Америку я знала про відмінності в менталітетах, але ситуація, що сталась нещодавно, вразила мене, як ніколи.
Отож, кілька років тому мені випав шанс попрацювати у США. Працювала медиком. Колеги приязні, локація чудова, умови праці на високому рівні. Я була щаслива.
Харчування там не передбачене, тому кожен приносив свою їжу. Зазвичай колеги носили канапки із м’ясними чи рибними консервами. Проте я не дуже їх люблю. Якось у мене виникла думка приготувати паштет із печінки. Тим паче, що зазвичай я беру на роботу бутерброди та чай.
Проте під час перерви на обід я помітила здивування на обличчях співробітників. Усі цікавились: що ж я таке сьогодні принесла. Виявилось, що в американців не заведено їсти паштети як такі. Зазвичай їх замінюють на консерви.
Річ у тому, що паштети зазвичай там купують досить бідні люди. Тож колеги запропонували мені фінансову допомогу. Я зніяковіла і пояснила, що сама обрала таку страву, бо вона досить розповсюджена в Україні, і я з дитинства її люблю.
Наступного ранку одна з моїх співробітниць підійшла з якоюсь баночкою в руках. Я була вкрай здивована, почувши від неї “Людмило, візьміть. Цю їжу їдять хоча б люди, а не собаки.”
Ось у чому була справа! Невже мої колеги думали, що я їм собачий корм замість домашньої їжі?! Зрештою я звичайно пояснила, що в Україні домашній паштет – досить популярна страва. У цьому нема нічого дивного. Але прикро, що через різницю менталітетів я відчула себе так незручно…
А ви мали справу з різницею менталітетів між нами і людьми з-за кордону?
