Ми з чоловіком живемо уже 16 років разом. Маємо власний бізнес.
Десять років тому у нас народився син, Сергій. На жаль, він не може ходити самостійно. Пересувається лише на інвалідному кріслі. Проте Сергійко дуже розумний хлопчик. У нього надзвичайні математичні здібності. За сином потрібен постійний догляд. І лікарі навіть дають шанс на одужання і те, що він зможе ходити, за умови постійних занять. Ми з чоловіком багато працюємо. Важко утримувати бізнес на плаву і встигати доглядати за сином. Ми розриваємось. Тому вирішили найняти няню для Сергія.
Ми шукали відповідальну людину, яка знайшла би спільну мову з нашим сином. Але ніхто нам не підходив. Залишати дитину з абиким я не хотіла.
Ми хотіли аби людина, яка доглядатиме за сином, змогла підтримувати порядку і у нашому двоповерховому будинку.
Деякий час ми просили нашу родичку, щоб вона сиділа з Сергійком, поки ми на роботі з чоловіком, але і вона не могла весь час допомагати нам.
Якось, повертаючись з роботи, я побачила літню жінку, що сиділа на зупинці. Була зима. Холодно. Помітно, що вона просиділа там не одну годину.
Я вирішила підібрати її і завезти додому. Вийшла з машини та підійшла до неї:
– Добрий вечір! Уже пізно, автобуси не ходять. Хочете, я підвезу вас додому?
– Я й не чекаю на автобус. Я не знаю куди мені йти..Дочка з дому вигнала..Просто на мороз..
Мені стало шкода бідолашну жінку. Я вирішила їй допомогти і забрала додому. Мені чомусь одразу здалось, що вона надійна.
Я розповіла їй, що не проти аби вона залишилась у нас і запропонувала їй роботу: доглядати за сином і прибирати в домі.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Бабусі накотились сльози на очі. Її звали Ніна Михайлівна. Старенька була дуже добра. Відмовлялась брати платню. Лиш дякувала за дах над головою і їжу. Жінка розповіла, що сама виховувала двох дітей. Старша дочка уже народила трьох дітей. А її чоловік не любив тещу і усіма силами намагався посварити маму з дочкою. От так і сталось. Рідна кровинка прогнала її з власного ж дому. А син знайшов дружину, пішов жити до неї. Невістка також її не влюбила та взагалі заборонила сину з нею спілкуватися.
Наш Сергій одразу полюбив бабу Ніну. Відчув, яке добре у неї серце. Як виявилось, жінка раніше працювала вчителькою математики. Тож хлопчик усією душею прикипів до жінки.
Ми виділили Ніні Михайлівні окрему кімнату. А за рік спільного проживання вона стала для нас справжнім членом родини.
Сергій називав її бабусею, вони проводили дуже багато часу разом. Баба Ніна змогла поставити нашого хлопчика на ноги. Щодня з ним займалась. Мотивувала його, коли Сергійку було особливо важко – підтримувала.
Діти Ніни Михайлівни приходили вибачатись. Жінка не тримала образу на дітей, але до них не поверталась. Сказала, що тепер ми її сім’я.
Я вдячна долі, що вона дала можливість зустріти нам цю чудову жінку.
Як вважаєте, баба Ніна це подарунок долі для сім’ї? Чи просто співпадіння?
Підбірка наймиліших і безцінних посмішок новонароджених малюків. Сенді Форд уже давно почала займатися фотографією і кілька років тому зрозуміла, що її покликання – фотографувати немовлят
Анекдоти для гарного настрою!
Як із домашнього сиру приготувати сирну закуску для бутербродів. Краща за будь-які магазинні аналоги!
Узбецький плов – традиційний і дуже смачний рецепт
Який у вас камінь-талісман в залежності від місяця народження і як він розкриває вашу особистість?
Як швидко і назавжди позбутися від мурах на вашій ділянці
Рецепт випросила у подруги, яка заробляє на випічці. Ідеальний класичний бісквіт готую тільки так
На похоронах чоловіка, жінка підійшла до труни і поклала в неї коробку. Зробила все як і обіцяла
Я обернувся і почав проходити повз щасливих татусів, які стояли біля пологового будинку і запускали в повітря шарики. Я завжди хотів сина, мріяв про спадкоємця
Неймовірні тривимірні портрети з дроту створює румунський художник
Зося вже багато років працювала у дитячій лікарні, але така історія у них трапилася вперше
Славка до матері моєї в село відправимо. А що? Ми ж з тобою ще молоді – своїх народимо цілу купу
Відчуваючи, як зрадницьки затремтіли мої коліна, а щоки миттєво налилися жаром і червоним кольором, я, мовчки, кивнув. І вона присіла поряд
– Рудий, ти куди подівся? – голосно прокричав дід. – Йди сюди. Кажу, хуртовина буде. Заснув чи що?
Головні помилки, які допускають господині під час приготування варення
«Рафаелло» по-домашньому. Власна фабрика цукерок на кухні
Коли зради стали «нормою»? Що з нами всіма не так?
Найкращий спосіб зцілити своє серце – це робити те, що вам до душі
Тримайтесь за чоловіка, який ніколи не дозволить вас образити…
