Я в лікарнях буваю доволі часто, ну така я людина, буває. Цього разу потрапила в гінекологічне відділення. Хочу вам сказати, якщо комусь треба сценарій нового фільму, то йти за натхненням треба саме сюди. Такого за день наслухаєшся, що аж не віриться в реальність цих речей.
Але найбільше мій погляд приваблювала одна жінка. Їй було десь років сорок п’ять. Виглядала вона просто прекрасно, але навіть не зовнішність приваблювала, а ось це неймовірне почуття впевненості в собі і того, що вона гідна найкращих речей.
Гідна буквально всього – кращих лікарів, кращого ліжка, кращого життя і просто чудового чоловіка.
Чоловік її просто обожнював, хоч і жили вони разом вже цілих 19 років. Та і двоє діток вже було. І коли до інших чоловіки приходили раз на день-два, а до декого взагалі не приходили, то до неї коханий бігав і вранці, і ввечері.
“Сонечко, а що тобі принести завтра? Тобі ж треба їсти, щоб організм скоріше сил набирався”. Ми з захватом в очах спостерігали за їх стосунками і розмовами. Виникало одне питання: “Як вона це зробила?”. Одного разу Ніна таки вирішила поговорити на цю тему.
“Дівчатка, я клянуся, немає ніякого секрету. Просто він мене кохає. І на цьому все. Чесно, я навіть не знаю за що. Господиня з мене не дуже. Вранці я встаю і перш за все йду у ванну, щоб в порядок себе привести, а мужчини мої в той час сніданок готують. Просто вони чудово розуміють, що я жінка і на роботу повинна йти в нормальному вигляді.
А коли на кухню приходжу, то на столі вже сніданок стоїть. Посуд стараюсь не мити, тому що і мийні засоби, і вода погано впливають на шкіру рук. Все це роблять діти, або чоловік.
Звичайно, після роботи купую продукти додому, але важче 3-х кілограмів стараюсь не підіймати, тому що на спину дуже важко. В мене для цього є помічники – синочки мої. Хай вчаться допомагати жінка змалечку.
Не знаю, звідки у них така сильна любов до мене. Мабуть, від того, що і я їх дуже люблю. Як малими були, то я постійно їх обіймала, знала все що відбувається у їхньому житті. Та і вони любили зі мною поговорити.
А з чоловіком ми з самого початку все завжди обговорювали, нічого не приховували. Буває й таке, діти на канікулах у бабусі, а ми в ліжку можемо цілий день провести, переговорити про все, ну і самі розумієте…
Чоловікові не буду казати, що матку з придатками видалили. А навіщо? Для чого в чоловікові поселяти думку про те, що я неповноцінна жінка? Хай краще він мене хоче, аніж жаліє. “
Так і ніч настала. Кожній з нас було про що подумати, але мене зачепили лише одні слова “спочатку я п’ю каву, а потім снідає сім’я”. Я ніяк не могла їх зрозуміти.
А ви вірите, що в реальному житті існують такі сім’ї?
