Ця ніч розділила моє життя на “до” та “після”. Я зрозумів, що випадковостей не буває.
У мене досить цікава професія – далекобійник. Майже усе життя за баранкою. Бачив багато чого цікавого. Розказати, правда, про свої пригоди лиш колегам можу. Рейси зазвичай довгі, тому сім’ю нормальну не заведеш. Вдома ніхто крім батьків не чекає. Чесно кажучи я і сам не дуже хотів одружуватися. Нащо калічити життя якійсь жіночці своєю відсутністю. Подумайте самі: ну яка може бути сім’я, коли чоловік раз на 3 місяці вдома?
Була пізня година. Я віз вантаж по шосе неподалік гірської місцевості. Тут досить багато сіл, що сховані за лісами та горами, тому, коли побачив стареньку на узбіччі, зовсім не здивувався. Йшов сніг. Жіночка активно голосувала. Я зупинився:
– Куди вам, шановна?
– Вітаю, синку. Мені б у Топорники.
Це селище неподалік. Я трохи зам’явся. У мене ж навігатор працює. Але залишити стареньку на холоді не міг. Вирішив підвезти жіночку по трасі до головної дороги, а та вона вже і пішки дійти зможе.
– Сідайте, не мерзніть. Під’їдемо до зупинки, а звідти пішки вам 5 хвилин.
– Добре, синку.
Коли ми приїхали, старенька сказала:
– Ой, синку, у мене такі клунки важкі. Допоможи донести.
Я спочатку хотів обуритися, мовляв, не так ми домовлялися. Але лише зітхнув і пішов за старенькою.
Неочікувано вона зупинилася посеред дороги, підійшла до мене, забрала клунки і сказала:
– Тепер можеш іти.
Я здивовано пожав плечима, повернувся до машини і виїхав назад на маршрут. Через 200 метрів переді мною розвернулася жахлива картина: велика кількість машин догори дриґом, купа лікарів, поліція. Я побачив, що неподалік стали на зупинку інші далекобійники і вирішив до них під’їхати.
– Здоровенькі були, що це таке тут робиться?
– Каменепад почався різко. Всі, хто встиг, виїхали з дороги, а інших вбило.
У мене серце закалатало у грудях. На місці цих водіїв міг бути я!
Мене врятував випадок і ця дивна старенька. Збіг? – Не знаю, але я вдячний цій жіночці до кінця свого життя.
А ви потрапляли колись у схожі містичні ситуації?
