Моя свекруха добре товаришує з матусею. Однак, зізнаюся вам, такі “стосунки” мене дуже дратують. Декілька днів тому до мене зателефонувала тітка Орися:
– Я тут на зиму помідори та огірочки законсервувала, ще зробила варення смачненьке. Думала тобі передати, але не вийде. Хіба автобусом везти, та я не хочу.
– Чому це?
– Та твоя мама мала приїхати до мене цієї суботи. А буквально годину тому подзвонила та сказала, що не може – до неї мають бабусю Галину привезти.
Знаю, що місяць тому бабуся мого чоловіка, пані Галина, потрапила до лікарні. Була якась важка операція, довге лікування та нарешті її виписали додому. Однак, старенька живе сама у селі за 100 кілометрів від міста. Я з Миколою не могли взяти відпустку на роботі, щоб доглядати за нею. Ну і їздити щодня з до неї у село також не було можливості. А свекруха пані Олена запропонувала чудовий варіант – нехай бабуся поживе у моєї мами. Правда, я категорично була проти.
– Твоя мама вже на пенсії, вдома цілий день. Зможе бабусі і ліки купити. їсти приготувати, бо старенька ледь на ногах тримається. Тим паче від її квартири прямує маршрутка, яка курсує повз лікарню. Ну і місця у квартирі багато, всім вистачить, – казала свекруха.
Я бачила, що пані Олена просто нахабно сіла моїй мамі на шию та користується її добротою. А матуся наївно вірить. І не може відмовити, бо ми ж тепер одна родина. Але чому вона повинна брати стару жінку й доглядати за нею? Та моя мама бачила пані Галину тільки один раз, і то на весіллі. Звісно, що ліки та їжу вона купуватиме за свої гроші, бо пані Олена щоразу нарікає, мовляв, проблеми з фінансами.
Ще під час першої зустрічі я зрозуміла, що пані Олена любить всіх контролювати, немов вона у родині головна. Хоча це так і є. Бачила, що свекор її покірно слухає, бігав тоді з кухні до вітальні, бо то свекруха хоче чаю, то у неї нема ложечки для цукру. А якщо ти їй почнеш перечити – то вона своїм поглядом у тобі дірку зробить. У свекрів велика квартира, дача за містом, у кожного по машині, пані Олена має власний магазин. Любить відпочивати закордоном тричі на рік, вечеряє зі своїми подругами у кафе, вдома готує наймана хатня робітниця. А ще свекруха одягається виключно у дорогих брендових бутиках. Моя мама купує продукти на базарі, нову сумочку чи туфельки бере виключно у невеличких крамницях. Ось так контрастно вони живуть.
Однак, пані Олена не хоче приймати стареньку свекруху у гості. Тому все скинула на матусину спину. Моя мама розлучена, живе сама у трикімнатній квартирі. Але у неї мізерна пенсія, я часто їй допомагаю грішми чи купую для неї ліки й продукти, оплачую комунальні послуги.
І коли я дізналася про таку новину, то одразу зателефонувала матері:
– Ну чому ти погодилася? Хіба не розумієш, що баба Галя – чужа людина? У неї є свої діти, які за нею повинні доглядати. А пані Олена так нахабно тобі на шию скинула всю відповідальність!
– Доню, але ж ми тепер родичі, повинні допомагати один одному. Я на пенсії, буду за нею доглядати. Не можу відмовити все-таки вона мене попросила, – виправдовувалася мама.
– Мамо, мене це вже дістало чесно. Свекруха просто користується твоєю добротою. Може собі дозволити найняти для бабусі приватного лікаря та няньку. А не просити тебе!
Микола також став на сторону моєї матері:
– А тобі взагалі яке до того діло? Не лізь у стосунки наших матерів. Ну ще відвезім бабусю у село і там покинемо. Ти цього хочеш? У моєї мами бізнес, вона щодня працює, навіть у суботу та неділю. Тато також зайнятий роботою. А твоя мама прийшла так на допомогу.
Ми тоді сильно посварилися. Ніхто у родині не розуміє, чому я так категорично не хочу, щоб бабуся Галя жила у моєї мами. Нічого не маю проти старенької, вона людина хороша, я її дуже люблю. Але ось свекруха просто дістала.
Варто дівчині забути про такий випадок чи поговорити з нахабною свекрухою?
