Батько пішов від нас ще коли я ходив у садок. Він покинув мене, матір та двох моїх менших сестричок. Життя було нелегким, але мама трималася, по-іншому вона просто не могла. Все заспокоювала нас тим, що тато поїхав у тривале відрядження і ми вірили.
Та коли я підріс і став догадуватись, що то брехня, набрався сміливості й прямо запитав у матері: “Де насправді тато?”. У відповідь я почув, що його більше не буде у нашому житті.
Я часто думав і не міг зрозуміти. З одного боку я ненавидів його за те, що він так вчинив з нами. А з іншого я все ще сподівався зустріти його, думав, а що як він таки повернеться. Та дива не відбулось.
Заради нас мама дуже багато працювала. Другого чоловіка вона так і не починала шукати. Може думала, що її з трьома дітьми ніхто не захоче. Не знаю. Один Бог знав, що тоді коїлось в її душі.
Роки йшли. Я виріс, одружився. Купив невелику ділянку з будинком у селі. Хотів розпочати там свій бізнес. Посадив сад. Та майже одразу з’явився дуже зацікавлений клієнт. Все розпитував про яблука та хотів зустрітися. Я подумав, що пахне вигідною домовленістю.
То був старший, з лисиною чоловік, що вийшов зі старої дешевої машини із пакетом в руках. Я провів його до саду, почав розказувати про сорти яблук, як раптом він перебив мене:
– Я твій батько! – і простягнув пакет у якому лежали дешеві цукерки.
– Ти сидів у в’язниці? – спитав розгублено я.
– Ні!
– А яблука збираєшся купувати?
– Ні! Я збирався побачити свого сина!
– Он воно що! Ну побачив і досить. Тепер можемо попрощатися. До побачення! – навідріз відповів йому я і пішов.
Я бачив, як чоловік повернувся до своєї машини й поїхав. Невже він думав, що я кинуся йому в обійми після його зникнення на 25 років?
Я вирішив попередити своїх сестер, вірогідно, що він теж їх розшукав. Як виявилось він таки знайшов їх і з тим самим пакетом дешевих цукерок сподівався на теплий прийом і пробачення.
Досі не розумію чим він думав? Що цукерки все виправлять?
А ви що думаєте з цього приводу? Пробачили б його?
Фото з відкритих джерел
