Психолог Анна Бикова поділилася своїми роздумами, які будуть корисними для кожної матусі:
Визнаю, що я лінива мама. І мені не соромно бути егоїсткою. А ще я дозволяю собі жити безтурботно. Чому? Бо лише тоді мої діти зможуть вирости самостійними та відповідальними.
Після тривалого досвіду роботи в дитячому садочку я бачила різні приклади взаємодії між батьками і дітьми. Особливо мені запам’ятався Славко, якого оточили гіперопікою. Його мама хвилювалася, щоб син не схуд, тому змушувала все доїдати до останнього. Не дивно, що це переросло в неконтрольоване поглинання їжі. Перший час він їв абсолютно все, що йому давали, незважаючи на почуття ситості чи власні смаки.
– Ти любиш вівсяну кашку? – якось запитала я.
– Ні, – відповів малюк, ковтаючи чергову ложку.
– Хочеш ще? – цікавлюся я.
– Ні, – відповідай той, покірно жуючи.
– Тоді не їж, якщо тобі не подобається, – сказала я.
Славік здивувався від почутого.
Спочатку він взагалі перестав вживати що-небудь, окрім компоту. Згодом він додав у свій раціон ті страви, які йому смакували. Тепер хлопець самостійно міг приймати рішення і робити свій вибір. Згодом він почав їсти без сторонньої допомоги, тому я більше не годувала його з ложечки.
Так, я лінива мама, тому з року почала привчати своїх дітей тримати в руках ложку. А у півтора вони впевнено володіли виделкою.
Ще один момент, який повинні навчитися контролювати діти – ходіння в туалет. Наприклад, Славік спочатку справляв нужду в штани. Мама дала нам настанови: кожні дві години водити дитину у вбиральню і тримати її, поки та не закінчить зі своїми справами. Проте в садку, не дочекавшись традиційного походу в туалет, Славік мочив штани і навіть не здогадувався, що їх потрібно зняти. Пройшов тиждень і про цю проблему всі забули. Хлопчик навчився говорити про свої потреби.
Так, я лінива мама і люблю довго поспати. У суботу я завжди прокидаюся близько одинадцятої. Нещодавно, коли я вкотре дозволила собі поніжитися в ліжку, мій молодший син чесно дивився мультику на телевізорі, а старшого вже не було вдома. Напередодні ми домовилися, що він проведе день зі своїм однокласником і його батьками. Я поставила умову, що зранку зібратися синові доведеться самому. І він у свої 8 років зміг прокинутися, поснідати й вдягнутися. Звичайно, я також не спала і прислухалася до того, що відбувається. Потім батьки його друга написали мені, що з ним все гаразд. Однак син цього не знає.
А ще я лінуюся перевіряти рюкзак сина, робити з ним уроки і викидати сміття. Проте це не заважає йому вчитися на відмінно і виносити непотрібні пакети дорогою до школи.
Інколи мені навіть вистачає наглості попросити дітей зробити мені чай. Відчуваю, що з віком я ставатиму все більш ледачою…
Проте як тільки в домі з’являється бабуся, то син не може самостійно написати домашнє завдання чи зібратися в школу. Вона обов’язково має бути поруч з ним, а все тому, що їй не лінь.
Висновок один: діти несамостійні, якщо це вигідно дорослим.
Чи згідні ви з цією думкою?
