Минулого року ми вирішили, що наш будинок потребує капітального ремонту. Взялися за нього самотужки і тільки нещодавно завершили. Утеплили, пофарбували, провели санвузол, змінили шпалери, зробили натяжні стелі – усе за останніми новинками. Вийшло не гірше, ніж в інших людей.
Зараз нам з дружиною все подобається. Тішимося тому, що власноруч змогли зробити таку красу. Пішло чимало часу, грошей та сил, але воно то варте. Втім, історія не про це. А про одну наше знайому. Хороша подруга моєї дружини. Живе вона у сусідньому місті, але це не так далеко від нас. Буває у нас приблизно декілька разів на рік. У неї в цьому місті родичі живуть. Поки наших оновлень вона ще не бачила. Якраз скоро повинна приїхати. Оце дружині буде чим похвалитися.
І, власне, трапилося так, як я і казав. Як тільки нога подруги ступила на вокзал нашого міста, дружина одразу взялася за телефон. Подзвонила. І ми вже чекали гостей. Жінка погодилася. Потріпотіти язиками панянки любили. А тут ще й тема була. Моя жінка з гордістю показувала всі оновлення всередині та ззовні будинку своїй коліжанці, очікуючи сплесків у долоні. Але таких, на жаль, не було. Я ж ніколи не бажав нічим хвалитися. Не радив такого й дружині. Люди ж різні бувають. Тут не вгадаєш.
Доки показували будинок, посипалася буря запитань від знайомої. Вона все цікавилася та розпитувала, а ми відповідали, дивуючись тільки, для чого їй ця інформація. Потім було застілля.
Жінка мимоволі поцікавилася, як подрузі наш новий ремонт, очікуючи винятково схвальних відгуків. Ну я теж був не проти, бо знав, скільки сил на це все пішло.
Дівчина виявилася готовою до подібного запитання. Тож, глибоко вдихнувши, почала все критикувати: і це не те, і те не так, і тут вона зробила б по-іншому, а це взагалі несмак. А потім додала, що наш дім пахне дешевизною.
Не сподобався панянці і наш інтер’єр у кімнатах. Вона б точно собі такого не зробила. А про меблі вона краще взагалі промовчить. З кольорами та шпалерами справи не кращі. Речі дешеві та низькопробні. Але для ремонту своїми руками зійде.
Ми 15 хвилин вислуховували критику у свій бік, роззявивши роти. я навіть відчув себе ледачим прорабом, якого відчитують власники дому за через ремонт.
І якщо я ще терпляче чекав закінчення, то моя дружина не витримала. Вона виговорила подрузі все, що думала про неї і її думку. Це вже була не просто сварка щодо ремонту. Це було щось особистіше. Я можу зрозуміти жінку, бо вона вклала в цей ремонт всю себе. А тут хтось так нахабно все розкритикував.
Зрештою, щоб не розбурювати конфлікт ще більше, я порадив подрузі піти додому. Заспокоїв дружину. Нагадав їй, що знайома живе куди скромніше, ніж ми, тож вказувати нам на несмак не може. Ситуацію покращило й те, що її стареньке авто ніяк не хотіло заводитись, і нам довелося помагати їй покидати нашу домівку. Ось такий чоботар без чобіт. Дружину тільки жаль. Вона старалася зробити оселю якнайкращою. Шкода, що подрузі не вдалося це оцінити справедливо.
Що думаєте про таких горе-критиків?
Доводилося натрапляти колись на таких?
