Одна дитина – непросте випробування для психіки і терпіння матері. А коли їх двоє?

– Дівчино! Дівчино, прокидайтеся! Кінцева!

– Як кінцева? – Катерина протерла очі і здивовано подивилася на кондуктора.

– Ви заснули, я Вас розбудила і запитала – куди Ви їдете. Ви сказали, що будете спати до кінця. Ось – кінцева. Виходьте.

Катерина дістала з кишені телефон – вже була третя година. А побачивши кількість пропущених викликів від чоловіка і свекрухи, дівчина була шокована: 57 дзвінків на двох.

– Чорт! Звук не включила! Так як так?

Режим «не турбувати» стояв на смартфоні дівчини ось вже п’ять місяців. З тих самих пір, як вона повернулася додому з пологового будинку в компанії синів-двійнят. Пологи були непростими, малюки погано набирали вагу, тому Катерина затрималася в пологовому будинку довше ніж потрібно було.

Одна дитина – непросте випробування для психіки і терпіння матері. А коли їх двоє? Два немовля, кожному з яких хочеться і на ручки, і їсти, і спати в сухому підгузку?

Чоловік Катерини від проблем з дітьми непомітно самоусунувся. Але чоловік не скупився на забезпечення потреб дружини і дітей. Різні шезлонги і гойдалки, дорогі підгузники і якісна суміш. Одне чоловік відмовився оплачувати – няню, яка іноді допомагала б Катерині з дітьми.

– Навіщо платити чужій жінці, якщо неподалік живе моя мама? – аргументував чоловік свою відмову.

І не поясниш йому, що його мама – не найкращий помічник. Авторитарна жінка, яка обожнює тільки свого сина, яка ненавидить невістку усіма фібрами душі. Вона не пропускала можливість якомога болючіше вколоти змучену мати двох хлопчиків.

Катерина вибігла з автобуса і відразу зателефонувала чоловікові, але він не відповідав. Його мама – теж не брала трубку. Дівчина перейшла дорогу і почала ловити попутку.

– Дівчино, Ви як на пожежу поспішаєте! – пожартував водій машини, що зупинилася.

– В автобусі заснула. А чоловікові на роботу треба було на другу годину. З’їздила до лікарні, називається. – дорікнула Катерина.

– Нічого, я зараз Вас швидко довезу. Ви гаманець приберіть – гріх з такої гарної жінки гроші брати! – посміхнувся водій і поставив маршрут на навігаторі.

Через 20 хвилин Катерина вийшла з машини, все-таки вручивши водієві кілька купюр.

– Спасибі вам велике! – посміхнулася вона і вислизнула з машини.

Двері квартири були замкнені зсередини. Побоюючись розбудити 5-місячних малюків, Катерина швидко натиснула на кнопку дзвінка і почала прислухатися.

– Пішла звідси геть! – гаркнув приглушений жіночий голос з-за дверей.

– Анна Денисівна, це Ви? Це я, Катя! Відкрийте мені!

– Пішла звідси, тобі сказано! Іди, до коханця свого в квартиру вдирайся! Бачила я, як ти по лікарнях їздиш на чорній машині, поки мій син на роботу спізнюється!

– Ви все не так зрозуміли! Я в автобусі заснула! Відкрийте мені! – Катерина постукала у двері.

– Останній раз повторюю – пішла геть! Май на увазі: мій син уже в курсі твоїх пригод. Я тобі речі збираю. Дітей ти не отримаєш. З голою п’ятою точкою пролізла в нашу сім’ю, тільки з нею ж і підеш.

Катерина постукала у двері, але відповіддю їй була тиша. Притулившись спиною до стіни, Катерина відмовлялася вірити в те, що відбувається:

– Дурня, яка ж це дурня! Я все ще сплю в автобусі і мені все це сниться!

Катерина ущипнула себе за руку. Ні, не сниться. Дівчина спустилася на поверх нижче і подзвонила в двері сусідки:

– Оль, привіт. Дай телефон подзвонити!

Судомно набираючи номер чоловіка, Катерина молилася, щоб він взяв трубку. І він відповів.

– Алло! Не кидай трубку! Я їхала додому з лікарні і заснула в автобусі. У дітей – кольки, я всю ніч не спала, ось і відключилася. Прокинулася на кінцевій, потім на таксі додому. А твоя мати мене не пускає. Я зараз двері виламаю! Ти вважаєш – це нормально? У квартирі – мої діти! Що відбувається? У мене завжди звук вимкнений на телефоні, звичка вже! Увечері прийдеш, там поговоримо. А зараз дзвони своєї матері, нехай відкриває. Та нема в мене нікого! Ні! Тільки ти і діти! Так мені фізично на коханця часу не вистачить! І ти мене пробач я не спеціально. Просто спати дуже хотілося. Чекаю тебе. Поки що.

Повернувши телефон і подякувавши сусідці, Катерина знову повернулася на свій поверх. Двері їй відкрили через 10 хвилин.

– Не знаю, що ти наговорила моєму синові, але я тобі ні на гріш не вірю … – почала Ганна Денисівна.

– Хто дав Вам право не пускати мене в мій же будинок? Ви що собі придумали? Свою думку і свої висновки Ви можете знаєте куди засунути? Спасибі, що посиділи з онуками. Можете йти, я Вас не затримую!

Пройшовши повз свекрухи, Катерина роззулась і зняла пальто. Анна Денисівна відкривала і закривала рот. Як риба, витягнута на повітря.

– Вам щось незрозуміло? – уточнила Катерина.

– Та як ти смієш …

– Смію! Я у себе вдома! Це у Вас тут ніяких прав немає. Одягайтеся і йдіть. Не випробовуйте моє терпіння.

Обурена Анна Денисівна пішла, кинувши на прощання через плече:

– Я цього так не залишу!

До вечора Катерина готувалася. Тому варто було її чоловікові переступити поріг квартири, як дівчина оголосила свої вимоги:

– Перше. Я хочу спати, хоч іноді. Ти не кожен день працюєш, тому у вихідні можеш вставати до синів. Друге. Я домовлюся з сусідкою про прогулянки з дітьми. Я в цей час буду відпочивати – суп варити, прибирати, пил витирати … Третє. Твоя мати більше не лізе в наше життя. І – так, я сьогодні їй нагрубіянила, мовчати я більше не буду. З мене досить! Не зможеш її вгамувати – я подам на розлучення! Я з дітьми не пропаду, не переживай. А ось ти так і будеш вічно сидіти біля її спідниці. Жити, як раніше, я більше не має наміру.

Чоловік з подивом дивився на Катерину. Замість тихої ніжної дружини, його зустріла з роботи справжня фурія.

– Гаразд-гаразд, мила. Буду вставати. З мамою поговорю. З сусідкою домовся. Ти чому раніше мовчала? Чому відразу не сказала, що тебе щось не влаштовує?

– Я думала, ти мене не почуєш. – схлипнула Катерина. Напружений день дався взнаки.

– Все, рідна, заспокойся. Я люблю тебе, дурненька. Ти тільки не нервуй. Все буде добре. Катю, давай якщо щось тебе перестане влаштовувати, ти мені відразу говорити будеш, добре?

Катерина кивнула, насолоджуючись обіймами чоловіка. Вперше за довгий час, в її безпросвітному монотонному декретному житті, зійшло сонце.

Як ви думаєте, Катя правильно зробила, що так різко поговорила зі свекрухою?

Ira
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector