Нещодавно прочитала один допис у незнайомої жінки на сторінці. Просто гортала сторінку, а тут така життєва історія.
Інна дуже сильно хотіла народити малюка. Однак, не могла завагітніти. Спершу думала, що все налагодиться, але тоді минуло майже 3 роки. Здавала безліч аналізів, ходила на діагностику ледь не щомісяця. Навіть їздила до мольфарів. І ось, через 10 років всіх зусиль вона побачила омріяні дві смужки.
Але її щастя тривало не довго. Коли вона розповіла про таку радісну звістку чоловікові, то він мовчки почав збирати свої речі. Виявилося, що у нього була молода коханка. Ось і таке трапляється у нашому житті. Ще й відмовився від малюка та казав, що це не його рідна дитина.
І як далі жити? Інна залишилася без підтримки чоловіка, сама у чотирьох стінах. Без грошей, але з розбитим серцем. Навіть думала про те, щоб здихатися від дитини, адже тоді чоловік може повернутися до неї.
Багато жінок коментували цей допис. Ще й давали свої поради. Хтось писав, що вірить у неї та не варто бігати за таким чоловіком, а інші навпаки – підтримали ідею. Мовляв, вона вже не у тому віці, щоб про малюка думати. Однак, найбільше вподобань зібрав коментар від жінки, на ім’я Олена:
“Я вас чудово розумію, адже сама була у такій скрутній ситуації. Мріяла про те, що скоро триматиму малюка на руках й стану мамою. Ми з чоловіком намагалися майже 20 років. Але марно. Тоді я згадала, що у світі багато дітей, яким потрібна наша любов та ласка. Когось просто покинули напризволяще. Кожен малюк заслуговує на родину.
Ми взяли з сиротинця двох хлопчиків. Батьки часто пили, тому їх позбавили прав. Ми не хотіли розлучати братиків. Але терпіння мого чоловіка вистачило тільки на 3 місяці. Скаржився, що вдома завжди шумно, дітки заважають та вимагають до себе багато уваги.
Одного вечора зізнався, що у нього є коханка, яка молодша він нього майже на 10 років. Зібрав всі речі та пішов геть. Заблокував номер телефону, надворі удавав, що не знає мене. Так я залишилася одна з двома дітками. Також спершу думала про те, що вони дійсно заважають нашому щастю. Але коли згадала, як вони на мене дивилися під час першої зустрічі, то аж у грудях серце почало шалено стукати.
Андрій виріс справним красенем, у Павла є свій бізнес. Щовихідних приїжджають у гості. У нас велика родина: я, мій чоловік Василь, сини з дружинами та аж 8 онуків! Я найщасливіша бабуся на землі. Так, я спершу дуже боялася, що не впораюся. Але щастя завжди буде на нашому боці. Коли зустріла Василя, то він прийняв моїх хлопчиків, як рідних.
Я не хочу давати якісь безглузді поради. Просто написала цю історію для того, щоб ви знали – вихід завжди є. Я також була у такій скрутній ситуації, але ніколи не втрачала віри у краще майбутнє….”
Тоді я зрозуміла, що інколи не треба зважати на чужу думку. Варто слухати тільки своє серце та ніколи не опускати руки. Так, наше життя важке та тернисте, але на цьому шляху є багато радості, щастя та злагоди. Головне – не зрадити свою віру…
А ви погоджуєтеся з такими словами?
