Якось Володя перестрів свого друга Ігоря. У них зав’язалася розмова. До слова, не бачилися вони цілих п’ять років, тож поговорити було про що. Раніше ж вони були найкращими друзями. Розказували один одному всі таємниці. А потім повиростали, кожен пішов своїм шляхом і віддалився один від одного.
Тож було цікаво послухати, якими різними дорогами їх понесло життя.
Володя розпочав першим. Два роки тому він женився. Сміявся, що при першій зустрічі навіть не звернув уваги на майбутню наречену. Тільки згодом познайомився, погуляв, провів додому. І все. Зранку навіть не згадав, що така дівчина взагалі існує. Тільки через тиждень вони випадково перетнулися в магазині. У дівчини аж пакет з рук випав. Володя взявся допомагати.
Відтоді вони й разом. Через пів року було гучне весілля. А тепер вони живуть у щасливому шлюбі і чекають на діток. Їм прогнозують двійню.
Живуть, до речі, у квартирі жінки. Вона куплена у кредит, тож молодята його зараз виплачують. Не знає Володя тільки, як це все буде, коли ще й двоє чад на світ з’являться. Це ж скільки витрат тоді буде. Але нічого. Щось придумають. Дітей на ноги точно поставлять.
У Ігоря ж не так усе прекрасно. Він свою другу половинку знайшов п’ять років тому. Женився він на Олесі. Він думав, що все складеться якнайкраще. Але, коли в них народився первісток, дружина виявилася геть не готовою до сімейного життя. Вона не очікувала безсонних ночей, постійних клопотів, плачу, прибирання, приготування їжі – усе це сильно на неї тиснуло.
Після роботи їй допомагав чоловік, а вдень вона залишалася цілком сама. На цьому фоні Олеся постійно була знервованою, через що навіть не шукала причин, аби посваритися з Ігорем.
А через рік у них з’явилося поповнення. Другий синочок. Чекали, звичайно ж, донечку, але не так сталося, як гадалося. Олеся була згодна тільки на донечку, а тут таке… У неї знову не витримували нерви. Тому жінка відмовилася дивитися за дітьми. Вона бачила тільки один вихід із ситуації – найняти няню.
Втім, їхня сім’я не мала зайвих грошей, щоб дозволити собі подібні послуги. Батьків просити теж не стали. Вірили, що з часом звикнуть і впораються самі. Так Ігор почав розриватися між роботою та дітьми. Виявилося, він єдиний кому потрібні були ті діти. Олеся цим непогано користувалася.Тепер вона залишала малят без догляду, навіть коли чоловік був на роботі. Самих на себе.
Ясна річ, що так довго тривати не могло. Ігор нарешті наважився поговорити зі сватами. Він розповів їм про поведінку їхньої доньки. І попросив, якщо не допомогти, то хоча б профілактичну розмову провести з нею. Батьки не підтримали зятя. Вони сказали, що їхній доні потрібен відпочинок, а на розлучення вона вже давно збиралася подати. Ігор був дуже розгублений.
Саме так чоловік і залишився сам з двома дітьми. На щастя, дітей було на що утримувати. Це трохи полегшувало ситуацію.
Поєднувати роботу з доглядом за синами було неможливо. Тому Ігор нарешті наважився знайти няню для дітей. Нею стала Вероніка. Вона єдина відгукнулася на оголошення.
Ігореві жінка сподобалася. Вона здавалася чуйною та турботливою, тож чоловік її найняв. Втім, як завжди, не все так легко і прекрасно. У жінки було ще двійко своїх дітей. І вона погоджувалася дивитись за чужими дітками тільки тоді, коли їй дозволять брати на роботу своїх чад. Ігор погодився. Вибору у нього не було. Кілька днів чоловік спостерігав за тим, як Вероніка виконувала свою роботу. Його турбувало, чи знайдуть спільну мову дітлахи. Усе було чудово. Батьківське серце нарешті заспокоїлося.
Тим часом Ігор зайнявся справами. За відкладені кошти він почав власний бізнес. Тепер у власному домі чоловік з’являвся все рідше та рідше.
З нянею він ладнав. Ладнав настільки, що через пів року запропонував їй одружитися. Вероніка відмовляти не стала. А що їй втрачати? Навпаки здобути могла більше: великий дім, хороший чоловік, вдосталь грошей. Усе так добре складалося. Ігор же радів, що знайшов кохану жінку для себе і матір для дітей, які того потребували.
Так минув цілий рік.
Якось Ігор повернувся додому трохи раніше, ніж зазвичай. Зайшов у двері. Пройшов до вітальні. І побачив таку картину: його сини сиділи на підлозі й заливалися слізьми. А чада Вероніки дражнилися з ними. Час від часу навіть штовханців прописували. А про жінку навіть не йшлося. Її чоловік не знайшов. Ігор зупинив безладдя. Насварив чужих дітей і заспокоїв своїх. Узяв телефон і набрав Вероніку.
– Ти де?- почулося з того боку.
– Я де? Я зараз з роботи буду їхати.
– Чудово. А в нас усе гаразд. Уже ставлю вечерю розігрівати. Доки приїдеш, усе буде готово.
Ігор мовчки вимкнув мобільний. Йому все стало ясно.
Через декілька хвилин жінка зайшла в дім і завмерла на порозі, побачивши чоловіка. Спочатку довго мовчала, а тоді почала виправдовуватися, затинаючись на кожному слові.
Ігор подав на розлучення і вирішив сам для себе, що ніякій жінці своїх синів більше ніколи не довірить.
Чи часто Вам доводиться чути про самотніх татусів?
Чи вдається їм впоратися з дітьми самотужки?
