Це було одного холодного ранку шість років тому. На дворі ще було темно, а я вже прокинулася, щоб приготувати сніданок. Вирішила зварити кашу.
Наступний крок – розбудити сина. Йому саме час вставати в садочок. Спочатку малюк не хотів вилазити з-під ковдри. Потім довго вередував, коли я його одягала. На кінець він обплював увесь стіл кашею.
Я вже була сердита, а ми ще й запізнювалися. Раптом прокинувся чоловік. Він прийшов на кухню і запитав:
– А є щось інше на сніданок?
– Немає! – різко відповіла я. Мені не важко зробити кілька бутербродів, але того дня не було ні часу, ні бажання.
Нарешті ми з сином сіли в машину, але вона не завелася. Мабуть, це через сильний мороз. Довелося просити чоловіка зайнятися ремонт, а самій тим часом все ж приготувати ті бутерброди, щоб він міг їх взяти з собою на роботу.
Коли авто було знову на ходу, ми роз’їхалися в різні сторони.
Того ж вечора я готувала на кухні вечерю.
Настрій у мене був паршивий. Адже на роботі день був важкий. У мене навалилося багато роботи. Я подумки ненавиділа свого начальника.
На телевізорі почалася передача “Давай одружимося”, а я тим час сіла чистити картоплю.
Героїнею випуску була красива дівчина, яка розповідала свою життєву історію.
Вона нещодавно розвелася з чоловіком і приїхала підкорювати столицю. У неї є дитина від першого шлюбу, але зараз вона живе з батьком. Дівчина планує забрати дитину, коли владнає своє особисте життя і кар’єру.
А в кінці вона додала:
– Загалом, у мене нормальне життя, тому я шукаю чоловіка, який зробить його ще кращим. Я хороша мама, вірна дружина і доброзичлива людина.
– А чому ви думаєте, що ви – хороша? – поцікавилася ведуча.
– Бо я не п’ю і не курю.
– Хіба ваші заслуги можуть починатися з “не”? Ви були б хорошою матір’ю, якби просиналися рано-вранці, щоб приготувати кашу для дитини. Будили її, терпіли усі її вибрики, вдягали в шапку й куртку і везли в дитячий садочок, незважаючи на погану погоду чи запізнення на роботу.
Після почутого я завмерла.
Хтось намагається достукатися до мене. Він все про мене знає.
Я подивилася на брудну каструлю від ранкової каші…
І мене осінило. Щастя – в дрібницях. Ми просто перестаємо його помічати через щоденні турботи.
От якщо мене взяти, наприклад. Так, я встаю дуже рано, але це дозволяє мені зустрічати перші сонячні промені. Я стою на кухні, коли через вікно пробивається ніжне світло і освітлюю поверхню столу.
Я на все життя запам’ятала цей урок і почала більше цінувати все, що відбувається навколо. Мої очі розплющилися і навчилася бачити те, на що раніше не звертала увагу.
Щастя – це не салюти і феєрверки. Щастя – це окремі моменти, з яких складається палітра життя.
Я зрозуміла, що потрібно бути щасливим тут і зараз.
А як ви розумієте слово “щастя”?
