Оксана з Дмитром одружилися 5 років тому. Спершу панували пожити для себе – подорожували, зробили ремонт у квартирі та купили новеньку іномарку. А потім вже про діточок думали. Жінка працювала медсестрою у пологовому будинку, а чоловік на будівництві головним інженером. Одного дня Оксана вирішила пройти обстеження у лікарні, але нічого не казати чоловікові. Звичайний плановий огляд у лікаря та здача аналізів.
Однак, результати були невтішними. Виявилося, що вона безплідна. Не хотіла приховувати таку гірку правду від Дмитра, тому одразу про все розповіла.
– Я все зрозумію, якщо ти захочеш мене покинути. Адже який чоловік захоче мати таку дружину, яка не зможе дитинку народити?
– Кохана, я тебе ніколи не покину. Вірю, що ми скоро станемо батьками. Будь ласка, не потрібно упускати руки – тихо сказав він та обійняв жінку.
Але щодня Оксані про цю проблему нагадувала її робота. Приходила у пологовий будинок та чула крики новонароджених малюків, щасливих батьків та вагітних жінок. Здавалося, що всі мають право на щастя, крім неї. Боялася, що з часом Дмитро подасть на розлучення та покине її.
Одного ранку до полового будинку приїхали дві дівчини – рідні сестри. Спершу одна жінка народила дівчинку, а згодом інша – хлопчика. Однак, ніхто до них у палату не приходив. Не відвідували бабуся з дідусем чи навіть чоловіків. Наступного ранку Оксана побачила, як дівчата стоять біля столу реєстрації та підписують якісь папери. Виявилося, що вони вирішили відмовитися від малюків. Вже і речі зібрали, а на дворі їх чекало таксі.
Жінка не вагалася жодної секунди та одразу зателефонувала Дмитрові. Не знала, як він відреагує, але розповіла про діточок.
– Невже це наш шанс стати для них справжніми батьками? – тремтячим голосом запитала вона.
Через місяць суд визнав Дмитра та Оксану опікунами для Павлика та Іринки. Коли суддя закінчив читати постанову, то пара не могла спрямувати сліз від щастя. І ось у рамочці на фото красується родина – чоловік тримає конвертик з глобулою стрічечкою, а жінка обіймає невеличку ковдрочку рожевого кольору. Навіть оченятка у дітей були такого самого відтінку, як у батьків.
Як ви гадаєте, чи зможуть Оксана з Дмитром стати чудовими батьками? А ви б змогли піти на такий самий крок, як герої нашої історії?
