Я в шлюбі вже 19 років. У нас з чоловіком двоє синів. Рознервувати мене не легко, але свекрусі це вийшло. Саме тому я не знаю, що мені тепер робити. Доведеться або терпіти цю жінку, або назавжди обірвати з нею всі зв’язки.
Матір мого чоловіка регулярно приходила до нас в гості в орендований будинок. Ми з Марією Петрівною добре ладнали і ділилися одна з одною усіма своїми секретами.
Та це тривало доти, доки ми не переїхали жити до свекрухи. Господар нашого дому затіяв ремонт, тому на декілька місяців нам довелося з’їхати. Мати чоловіка радо прийняла нас, адже вона була сама у великому будинку. Тож місця вистачило на всіх. Перший місяць був чудовим.
Одного вечора я повернулася додому після важкого робочого дня. Повечерявши, втома змусила мене прилягти відпочити. Вирішила, що посуд зачекає. Тим часом свекрухи не було вдома, а коли вона повернулася, то почала дорікати мені. Марія Петрівна сказала, що я ледащо і хоча б посуд могла за собою вимити, а не нахабно його залишити в раковині.
На цьому її образи не закінчилися. Далі жінка заявила, що я не гідна його сина і живу його коштом. На її думку, я лише вмію купувати дорогий одяг і міняти свої наряди по кілька разів на день.
Ця ситуація мене вразила настільки, що я втратила дар мови. Мені було нічого відповісти, адже від свекрухи я не очікувала такого почути.
Та і це не кінець. Марія Петрівна вимагала, щоб я негайно забиралася геть з її дому. Їй байдуже, куди я подамся, а своєму синові вона знайде заміну: турботливу і працьовиту невістку.
Раптом чоловік почув крики, відірвався від своїх справ і прийшов з’ясувати, що сталося. Він сказав матері, що вона повинна вибачитися переді мною. Одна та нічого не хотіла слухати. Того ж дня ми зібрали свої речі і переїхали до моїх батьків. Там ми провели ще два місяці, а тоді повернулися в орендований дім. Паралельно ми облаштовували власний куточок.
Зі свекрухою мої стосунки не налагодилися. Все ж свого чоловіка я переконала в тому, що йому необхідно спілкуватися з матір’ю. Адже він у неї єдиний син, якому вона присвятила багато часу і сил.
З дня нашого конфлікту пройшло півтора року. Чоловік разом з дітьми ходять до Марії Петрівни в гості. Та ж радо їх приймає і завжди передає додому гостинці, але сама не наважується завітати.
Щодо мене, то я не готова забути її образливі слова, які були не заслуженими. У мене таке відчуття, що мене зрадили, хоча я поважала і добре ставилася до свекрухи.
А які у вас стосунки з батьками вашої другої половинки? Чи змогли ви порозумітися?
