П’ятниця. Час пік. Усі повертаються додому, забігаючи дорогою в супермаркет за продуктами. На касі черга. Люди починають обурливо висловлюватися.
– Ну скільки можна чекати? Мені дитину треба з садочка забирати, – сказала висока брюнетка.
– І ми б уже давно похмелилися, – підкинули двоє товаришів, які після вчорашньої ночі мріяли про холодне пиво.
– Якщо немає грошей, тоді чого пхатися в магазин? – дорікала блондинка в норковій шубі.
Першою в черзі була старенька бабуся. Вона відчайдушно рилася у своїй сумочці і заглядала в порожній гаманець. Грошей не було.
– Де ж вони ділися? Були і немає, – сумно сказала вона. Голос тремтів, а ціпок похилився. З хвилювання жінка ледве трималася на ногах.
Я стояла в черзі трохи далі. У мене було трохи кісточок для собаки і апельсинове печиво з корицею. Думала, що сяду сьогодні ввечері перед телевізором і з’їм його з кавою. Та мені стало шкода літню жінку, яка зараз була схожа на беззахисну дитину, яку сварять батьки. Я залишила свої продукти і пропхалася ближче.
– Давайте я заплачу! – запропонувала я.
– Та навіщо ви це робите? У жінки, мабуть, є гроші, – відгукнулася блондинка.
– Були, але зараз немає. Хіба ви не бачите? – обурилася я.
У кошику старенької жінки був кусочок ковбаски, крупа, хліб, молоко і чай в блискучій упаковці. Блондинка в шубі зазирнула туди і сказала:
– Та ви лише погляньте! Вона бере дорогий чай, а сама придурюється, що грошей не має.
– Я п’ю його дуже економно. Це єдина моя втіха. Пенсія мізерна і я нічого більше не можу собі дозволити. А смачний чай інколи так душу зігріває, – невпевнено шепотіла бабуся.
– Все, порахуйте мені, будь ласка, ці продукти, – звернулася я до продавця.
– З вас 300 гривень.
Я розрахувалася, поскладала покупки в торбинку, взяла стареньку жінку попід руку і допомогла вийти з магазину.
Люди продовжували перешіптуватися за моєю спиною і хтось сказав:
– Значить добре заробляє і грошей має вдосталь, якщо ось так розкидається ними.
Насправді це були мої останні заощадження. До зарплати ще тиждень, тому доведеться харчуватися морквою, буряком та іншими дешевими овочами. Котлетки, які я приготувала, доведеться віддати собаці. Але нічого! Виживу! А людям потрібно допомагати. Тим паче ніхто не знає, де ми опинимося завтра. Сьогодні блондинка в шубці купує в магазині лосося, а через тридцять років діти проженуть її з дому і вона опиниться на вулиці.
Зрештою ми вийшли на двір і старенька жінка щиро мені дякувала:
– Оце пощастило комусь з онукою, – сказала вона.
– Справді, – задумалася я. У пам’яті спливли обличчя моїх двох бабусь. Їх немає більше поряд, як і дідусів. Але лише від згадки про них на душі стає так тепло й затишно. Пригадую, як вони пригощали мене домашньою випічкою, яблуками та закрутками. З дідусями я ходила на рибалку, а на день народження отримувала від них букети півоній. Одна моя бабуся також любила пити дорогий чай у гарних баночках, в яких я потім тримала намисто та інші прикраси. На жаль, ніхто не вічний і все у нашому житті швидкоплинне.
Я відвела незнайому бабусю додому, а коли повернулася у свою квартиру, то побачила, що під дверима на мене чекає сусід. Дядько Толя тримав у руках великий пакет і, побачивши мене, сказав:
– Ну нарешті. Думав, не дочекаюся. Я от приніс тобі гостинці. Пам’ятаєш, я розповідав, що хочу відкрити свій зоомагазин? Ось взяв собачого корму на пробу. Я ж допомагав тобі привезти твого Спайка. Виходить, він мій похресник. Тож буде йому подарунок. А ти потім розкажеш, чи сподобалося йому.
Я здивувалася. Ось як все повернулося. Подякувала за гостинці, а вдома помітила, що в пакеті була ще й упаковка печива! Неймовірно!
Люди, не будьте такими жорстокими. Допомагайте оточуючим, які цього потребують. Купіть зайвий раз пару шкарпетки у старенької бабусі в переході або домашні овочі в літньої жіночки, що продає на базарі. Можете, як і я, оплатити чийсь рахунок на касі. Це дрібниця, але така важлива й приємне для бідних пенсіонерів. Тим паче не забувайте про своїх бабусь та дідусів. Приходьте до них в гості і частіше спілкуйтеся. Ніхто не знає, як складеться наша доля і ніхто не знає, що довелося пережити іншим. Та перевірено, що добрі вчинки повертаються бумерангом!
А що ви думаєте на рахунок цього?
