Одного разу я їхала зі своїми синами у трамваї. Вільних сидінь було багато. Старший син, якому 5 років, сидів спереду на дитячому місці, а я з молодшим 3-річним сином зайняла подвійне місце ззаду.
На черговій зупинці в салон зайшла літня жінка. З першого погляду було зрозуміло, що вона зла й сповнена ненависті до навколишнього світу. У неї було похмуре обличчя, вкрите зморшками, а в очах читалося бажання когось вилаяти. У трамваї були вільні місця, але жінка вирішила сісти біля мене. Щоб не створювати зайвих конфліктів, я забрала сина на коліна.
Однак це не врятувало ситуацію, адже стара почала мені докоряти, мовляв, я сиділа сама, а мій син займав занадто багато місця. Звичайно, що мене шокували ці претензії, але я вирішила пропустити їх повз вуха і мовчки продовжувала дивитися у вікно. Мені не вкладалося в голові, як незнайома людина може так поводитися. Навіщо повчати інших і буквально нападати на них? Це прояв невихованості. Інші пасажири оглядалися і думали, мабуть, що це свекруха виховує свою невістку.
Я бачила, що мої сини налякалися через цю ситуацію, тому вирішила вийти на наступній зупинці. Потім я доторкнулася до старшого сина і попередила його, що потрібно вставати. Однак це знову розв’язало язик літній жінці.
Вона кричала, що я понароджувала дітей, які займають купу місця в салоні. Це все супроводжувалося огидними висловами та нецензурними словами. Звідки у неї стільки ненависті й люті? Я взяла дітей за руки і вийшла з трамвая, не доїхавши до своєї зупинки. Після цієї ситуації я почувала себе опущеною у воду.
Згодом діти поцікавилися, хто ця жінка і чому вона була такою злою, а я не знала, що їм відповісти. Хтось на старості літ мудрішає і сповнюється любов’ю, а хтось, як ця стара, починає ненавидіти все навколо. Не хотілося мені бути схожою на неї.
Відверто кажучи, я не тримаю образи на цю літню жінку. Мені шкода її, адже так щасливі люди не поводяться.
А як би ви відреагували на подібну ситуацію?
