Володимир живе в селі сам. Від міських благ та можливостей чоловік відмовляється. Каже, що йому подобається природа, свіже повітря, тиша та заміські світанки. Тут зцілює душу та тіло. А від нудьги рятує постійна робота. Тут її вдосталь. Втім, звикнути можна до всього. Але йому і звикати не довелося. Він у такій місцині виріс і до праці навчений. І без професії Володимир не сидить. Працює в місцевому господарстві трактористом та комбайнером. Гроші має непогані. Жалітися нема на що. Чоловік навіть на машину назбирав. Якраз планує придбати.
Але в бочці меду не без ложки дьогтю. Цим для Володимира стало особисте життя. Йому давно третій десяток минув, а він і досі самотній. Не те щоб з ним не знайомилися. Ні, дівчат є вдосталь. Але нікого з них не манить село. Про таке пані точно не мріють. Так потенційні наречені й зникають із його життя. Трапилося так і цього разу з Іриною. Дівчина хороша. Взяла Володимира своєю добротою, але, як тільки почула, що він із села й нікуди із нього переїжджати не збирається, одразу зникла.
А того вечора була пізня осінь. Люди палили у грубках, гріючи об них свої крижані рученята. Раптом Володимир почув, що сусідський собака гавкає голосно та безупинно. Неначе там хтось ходить. І дивно, що ніхто не виходить, щоб зупинити його. Таке чоловік бачив вперше.
Володимир одягнувся і вийшов надвір. Оглянувся. Підійшов до паркану, що межував із сусідським двором. У темряві зміг розгледіти тільки, що на подвір’ї знайомих щось лежало й ворушилося. Спочатку навіть злякався. А тоді підійшов ближче. На промерзлій від холоду землі лежала сусідка баба Настя. Напевне, вона впала, а підвестися сил уже не мала. А її собака гавкав не на грабіжників, а тому, що хотів допомогти хазяйці, але міцний ланцюг не давав йому такої можливості.
Чоловік завів бабусю у дім. Заварив чаю і дав таблетки від болю. Виявилося, що жіночка пролежала там цілу годину. Дуже замерзла. Коли пані Насті нарешті полегшало, вона подякувала сусідові й сказала:
– В особистому житті в тебе теж усе налагодиться. Просто ще трішки почекай. Скоро і дружина, і дітки будуть.
Чоловік тільки посміхнувся. Подумав, що пані Настя марить. Напевне, температура піднялася у старенької. Потрібно буде сказати швидкій, яка вже мчала до будинку жіночки. Лікарі забрали бабусю в лікарню. Там уже виявили забої та перелом ноги. Тепер старенькій довелося лежати під наглядом, а за господарством із радістю поглядав Володимир. І так через паркан живуть. Та й сусідка попросила. Не відмовить він хворій людині. А там і внучка її з міста мала приїхати. Тоді вже й скінчиться його охоронна місія.
Володимир вирішив забезпечити тепло в хаті до приїзду панянки. Навіть собака вже звик до його постійної присутності сусіда. Навіть не гавкав на нього.
Якось зранку чоловік помітив, що на подвір’ї бабусі хтось ходить. Подумав, що стареньку вирішили пограбувати. Зібрався хутенько і вибіг з дому. А коли прийшов, то натрапив на вродливе дівча. Це була внучка пані Насті, про яку вона йому і розповідала. А довкола неї бігали дві маленькі доньки.
Ганна господарювала в будинку. А на ліжку сиділа Анастасія Федорівна. Її якраз виписали з лікарні.
Чоловік привітався. Сказав, що біг захищати дім від злодіїв. Разом посміялися. Тоді Володимир запитав, чи може чимось допомогти. Господині подякували й відмовилися. Тільки на вечерю його запросили. Чоловік прийшов. Так він і почав спілкуватися з Ганною. Вона згодом розповіла йому про свого зрадливого колишнього, який вигнав її з доньками з дому. І про те, що подітися їй нікуди й довелося до бабусі переїхати. А те, що це село, її зовсім не лякало. Вона жінка працьовита. І не примхлива. Впораються.
Через деякий час у весіллі відгуло пишне весілля. А через у Ганни з Володимиром народився спільний син. А баба Настя тільки задоволено посміхалася. Вона все й так наперед знала.
А де і як своє кохання зустріли Ви?
