Одного разу, мама мого чоловіка вирішила пожити у нас декілька місяців. Сказала, що це тимчасово, оскільки вона затіяла у себе ремонт. Я її тоді підтримала та прекрасно зрозуміла, оскільки продовжувати жити в таких умовах було практично неможливо. У свекрухи вже сильно потріскали стіни, а сантехніка потребувала негайної заміни. До нашого спільного проживання у нас були цілком адекватні відносини.
Одразу на думку прийшла одна стара приказка: “чим дальше, тим рідніше”. У мене справжнє розуміння цієї фрази прийшло тоді, коли я відчула все на собі.
Так склалося, що у мене є деякі проблеми зі здоров’ям, нічого серйозного, але все ж є. Я звикла завжди готувати собі їжу окремо, тому що на деякі продукти у мене є алергія. Але коли свекруха до нас переїхала жити то собі цього я більше не можу дозволити.
Свекруха моя дуже любить їсти вночі. Ну ж не буду я сидіти біля холодильника і стерегти, що вона з нього бере? Я їй вже декілька разів намагалася пояснити, що у мене є алергія і продукти, які лежать на третій полиці не варто брати.
Свекруха начебто все зрозуміла та не сперечається зі мною, але завжди знаходить собі різноманітні виправдання. І продовжується вже цей цирк три місяці. То вона включить собі серіал і з’їсть мої запечені кабачки, то салат зробить з овочів. Вдень вона собі солодко спить. У мене вже просто не вистачає сил. Я тепер їй спеціально телефоную вдень, щоб вона свій сон переносила на вечір. Але вона все швидко зрозуміла та почала виключати телефон.
Тепер я постійно ходжу на роботу голодною, немає навіть чим поснідати. З собою взяти теж немає що. І це вже триває не один тиждень, а три місяці. Розповідаю про свою проблему чоловіку, але він лише сміється з мене. “Подумаєш, потрібно просто ще раз собі приготувати”. Пробувала я, готувала, але на ранок вже нічого немає. Я не брала зі своєї свекрухи ніколи грошей, але мій бюджет теж не безмежний.
Скажіть мені, люди, як можна жити в таких умовах? Я вже навіть почала собі купувати готову їду в супермаркетах, але скільки не принось додому – холодильник під ранок стає пустим. Чоловік теж вже помалу відчуває на собі проблему, час від часу ходить голодний. Я взагалі дивуюся, звідки у моєї свекрухи такий апетит? Вона ж весь час сидить лише біля телевізора, але при цьому щось жує. Я вирішила поговорити з нею і сказати, щоб вона збирала речі та їхала до себе додому. Можливо ви скажете, що я безсердечна. Але це єдиний адекватний вихід з даної ситуації.
А що ви думаєте на рахунок цієї ситуації?
