Галина та Михайло піклувалися про свою єдину донечку Оксану. Намагалися дати їй все найкраще.
Пара разом навчалася в університеті. Спершу не були знайомі та спілкувалися у різних компаніях. Але потім на практиці познайомилися ближче. Одразу закохалися та після останнього курсу одружилися.
Вони жили у невеличкому обласному центрі. Працювали, винаймали однокімнатну квартиру. Батьки допомагали молодій парі. Передавали з села домашнє молоко та сметану, відерце картоплі та м’ясо свіже. Та і грошенят давали, щоб молодята змогли власне гніздечко купити.
Оксанка виросла справжньою красунею та розумницею. Золота медалістка, має дві вищі освіти, дипломований юрист та психолог. Одразу знайшла чудову роботу, самостійно збирала гроші на квартиру та машину. Однак, заміж не збиралася. Спершу – кар’єра, а потім вже і про родинний затишок можна подбати.
Одного вечора пішло з друзями гуляти. Там, у компанії, познайомилася з чоловіком на ім’я Федір. Хороший, працьовитий, вихований. Але маж один приємний “бонус” – 6 дітей. Дружина давно померла, от він і сам виховує діток та за господарством доглядає, бо живе у селі. Має велику хату, город, сад та поле. Техніку для сільських робіт купив і часто сусідам допомагає також, за освітою – агроном. Працьовитий чоловік, золоті руки має.
Звісно, що багато жінок як тільки чули про дітей, то одразу відмовлялися продовжувати з ним спілкування. Та й професія у нього не перспективна. Агроном? Такі люди ще існують? От якби був банкіром чи мав власний бізнес – то вже інша справа, а так заробляє копійки, а вдома 6 ротів голодних. Та у селі його всі поважали. Цінували такого чоловіка – роботяга та справжній батько.
Оксана одразу закохалася у Федора. Той боявся говорити щось про дітей, бо думав, що жінку це налякає і вона піде від нього. Адже сама з міста, мабуть, корів ніколи не бачила та й в полі не працювала.
Але коли дівчина почула про велику родину, то одразу захотіла зі всіма познайомитися. Розпитала у чоловіка про кожну дитину. Купила їм подарунки – іграшки, солодощі, книги. Оксана хотіла відкрити свою юридичну фірму, але коли побачила синів та дочок Федора, то передумала. Захотіла переїхати до нього в село.
Звісно, що батьки були шоковані таким вчинком. Не очікували, що донька проміняє престижну роботу та міський спокій на сільську метушню, а замість машини – корова, трактор та помідори.
– Доню, хіба це життя? Та ти на собі хрест поставиш! Пожалій себе, ти ж так розумна та красива – плакала мати, коли почула про переїзд доньки
– Ти при своєму розумі? Ти тут можеш таку кар’єру зробити, а їдеш в село біля курей танцювати?! Ще й чужих дітей будеш виховувати! Краще передумай, поки не пізно. Знайдеш ще гідного кавалера, дітей своїх будеш мати! – дорікав батько
– Подруго, ти що, жартуєш? Не смішно. Хіба ти хочеш жити серед запаху гною, кіз пасти та ще ось цих шістьох на своєму горбі тягти? Ти що, Мати Тереза? Не маєш куди гроші витратити, що чужим дітям одяг купуєш? – насміхалися подруги за філіжанкою кави.
Та Оксана нікого не слухала. Продала свою машину. Квартиру здавала в оренду молодій парі. Зібрала всі свої речі та переїхала в село до чоловіка. Спершу дітки ставилися до незнайомої жінки недовірливо. Та щирість й тепло жінки зуміло розтопити серця та завоювати їх любов. Тепер Назарко, Степанчик, Василько, Соломійка, Надійка та Марічка вихваляються друзям, яка у них красива мама! Сусіди не натішаться – хоч і міська дівчина, але така роботяща!
Оксана влаштувалася на роботу до школи, стала дитячим психологом. Допомагала школярам з домашнім завданням. Всі закінчили школу з золотими медалями, поступили на державні місця у хороші університети.
Згодом, у дітей з’явилися ще два молодших братики – Марко та Захар. Повна хата дітей, щодня чути сміх та галас. Просто казка, а не життя!
Але дівчина довго не спілкувалася зі своїми рідними батьками. Ті навіть не знають, що у них онуки рідні є. Вже років з 5 не телефонують, навіть з днем народження не вітали.
Галина досі не може змиритися. Як її донька тільки могла посміти проміняти такий шанс на курей та свиней у селі! Щоразу, як згадує про доньку чи переглядає дитячі фото, починає плакати.
– Доню, ну що ж ти накоїла? Повертайся додому, я тебе чекаю – тремтячим голосом каже жінка.
Степан взагалі заборонив згадувати ім’я дівчини. Каже, що нема у нього рідної доньки.
Декілька разів Галина потайки від чоловіка їздила до Оксани в гості. Хотіла глянути, як вона живе. Та серце кров’ю почало обливатися, коли побачила дівчину на городі. Бідолашна полола бур’яни, а біля дому бігали кури та качки. Діти, хоч і такі хороші, але такі чужі. Не могла жінка довго на таке дивитися.
– Не жалієш, що кар’єру проміняла город. А про особисте життя я вже мовчу. То ж не твої діти, чому ти їх бавиш? От подруга твоя Оленка з чоловіком на Балі полетіла відпочивати, а Ірина відкрила власну фірму! А ти щось бачиш у цьому житті, крім свиней та картоплі? – з докором питає мати.
Але Оксані все рівно. Вона знайшла своє щастя. Любить дітей, як рідних. Піклується про них. Чоловік у неї роботящий, просто майстер на всі руки! А на колишніх подруг їй все одно. Навіть не сумує за тими часами. Щовечора дякує Богові за такий дар.
На вашу думку, людина заради кохання готова на все? Чи правильно вчинила Оксана?
