Олег вибіг з роботи та хутчіше поспішав додому. Зранку до нього зателефонувала дружина Мар’янка та сказала радісну новину – у них буде малюк. Треба негайно забігти до супермаркету та купити багато свіжих фруктів, адже дівчині зараз потрібні вітаміни. А ще красиві сережки, на які Мар’янка нещодавно заглядала.
Майже 3 роки вони намагалися стати батьками. Однак, лікарі тільки руками розводили та нічого не гарантували. І нарешті омріяні дві смужки на тесті. Олег аж заплакав від щастя. Ні, тут сережками не обійтися. Варто купити великий букет її улюблених квітів, замовити романтичну вечерю. Треба цей день відсвяткувати, Мар’янка точно зрадіє такому сюрпризу.
Однак, дружину цілий вечір нудило та вона не виходила з ванної кімнати. А ще вона побіліла, немов стіна. Олег дуже розхвилювався та хотів викликати швидку.
– Не треба, все добре. Я просто піду спати. Це токсикоз, нормальне явище, – тихо промовила жінка. Вона ледь стояла на ногах, тому Олег взяв її на руки та відніс до спальні. А потім на кухні все охайно поприбирав, поклав їжу у холодильник, загасив свічки.
Вагітність у жінки протікала досить важко. Постійні аналізи, обстеження у лікарів знемогло її. Олег бачив, як важко дружині, тому часто брав на себе все хатні обов’язки, поки Мар’янка відпочивала. Їй треба набиратися сили, адже вона носить під серцем його дитину.
Настав довгоочікуваний день. Олег не міг спокійно сидіти у палаті, весь час підходив до медсестер та розпитував про Мар’янку та малюка. У нього чи то від страху, чи то від хвилювання дуже тремтіли руки. А ще у горлі пересохло. Під вечір до палати зайшов черговий лікар, який приймав пологи у жінки:
– Вітаю, у вас народився син. Правда, не все так добре. Я хочу вам про все розповісти.
Олег ледь не втратив свідомість. Щось трапилося з Мар’янкою? А як там син почувається?
– На жаль, таке часто трапляється. Однак, у моїй практиці це вперше. У малюка проблеми з ніжками. На жаль, такого на УЗД чи за допомогою аналізів передбачити майже неможливо. Тому навряд чи він колись зможе ходити. Ваша дружина знає про таку ваду сина та вже написала відмову від малюка. Тому я вирішив поговорити з вами. Ви хочете залишити цю дитину?
Олег навіть не міг про таке подумати. Відмовитися від малюка, якого вони так довго чекали? До палати зайшла теща, пані Олена:
– Навіщо тобі такий тягар? Це не людина, а інвалід, він ніколи не буде ходити! Ви ще молоді, дасть Бог здорове дитятко. А стільки грошей піде на лікування. Хіба такого життя ти хочеш?
Однак, чоловік нікого не слухав. Викликав таксі та поїхав додому. Обережно зібрав всі речі дружини до валізи, не забув навіть про зубну щітку, змінив замок у дверях та повернувся у пологовий будинок:
– Це твої речі. Мені така жінка не потрібна. Якщо ти відмовилася від сина, то і відмовилася від мене.
Мар’янка тільки косо глянула на Олега, а пані Олена почала кричати та погрожувати судом. Мовляв, залишить такого горе-зятя та онука без даху над головою.
Наступного ранку Олег тримав свого сина Михайлика. Тихо відчинив двері, щоб не розбудити сина та поклав до ліжечка.
– Ось, синку, ти вдома. Тепер ти тут житимеш, – прошепотів Олег. По його щоці пробігла сльоза, але він швидко її витер хустинкою. Купив для Мишка гарний одяг, іграшки, ще його мама, пані Орися, приходила онука няньчити.
Чоловік не полишав надії, що Мишко рано чи пізно зможе ходити. Шукав у Інтернеті форуми, де батьки стикалися з такою проблемою. Але марно. Ось одного вечора, коли він повертався додому, то зустрів свою стару сусідку, бабусю Марію:
– Я знаю, хто може зарадити такому горю. Є одна мольфарка, вона живе в іншій області. Сама мені колись допомогла вилікуватися, то і сина твого на ноги поставить.
Вже наступного ранку Олег поспішав до жінки. Її хатина була маленька, але дуже затишна. На дворі росло багато квітів й трав. Та і сама жінка була дуже вродливою, одразу до душі припала.
– Допоможу малюкові. Буде бігати швидко, я вам обіцяю, – тихо відповіла дівчина.
Декілька днів Олег жив з Мишком у її хаті. І так не хотів повертатися додому. Спершу малюк тільки повільно перебирав ніжками, але через місяць вже умів помалу крокувати, тримаючись за одну руку.
Олег не хотів розлучатися з Марисею. Тому запропонував одружитися та переїхати жити до нього у місто. Жінка з радістю погодилася.
Тоді у Мишка з’явилася справжня мама. А через декілька років Олег знову стояв біля пологового будинку та чекав на Марисю. Вона тримала на руках немовля – донечку Іринку. А Михайлик радісно бігав навколо мами та підстрибував, щоб глянути та молодшу сестричку.
А ви б змогли залишити таку дитинку? Чому?
