Олексій збирався орендувати квартиру, бо після розлучення залишився без житла. Коли він був ще зовсім молодим, амбіції лились через вінця. Він переїхав із маленького села у столицю. Працював будь-де: офіціантом в кафе, робочим на будівництві, водієм у таксі. Роботи він не боявся. Плани на життя мав грандіозні. Одружився з Валентиною. Вона була дуже тиха, спокійна, мініатюрна. Загалом, його протилежністю.
Я познайомився з цим чоловіком, коли він зайшов у нашу редакцію, пропонував нові комп’ютери.
Я сказав, що комп’ютери нам не потрібні, але хлопцю номер свій чомусь залишив. Тому Олексій вирішив не втрачати шанс, подзвонив і запросив мене до ресторану. Там я вперше побачив його дружину. Вона була мовчазна цілий вечір, зате чоловік не замовкав.
– Гришо, а напиши щось про мене у газеті – наприкінці зустрічі заявив чоловік.
– Ти нічого не добився в цьому житті, щоб про тебе щось писали – різко сказала дружина – Що це за прохання такі дивні?
– Ти у чоловічу розмову не лізь! Тобі слова не давали – агресивно відповів чоловік.
Мені стало шкода Валентини і огидно від Олексія. Тому я попрощався і пішов.
Минуло багато років і я зустрів Олексія на вулиці. Він запропонував десь посидіти. Я не міг відмовитись, бо у мені заговорила цікавість.
Як виявилось, усі ці роки чоловік працював звичайним менеджером. Його амбіції так нікуди його і не завели. Розлучився з Валентиною і одружився вдруге. Там і там щось не склалось. Дітей не мав. Власного житла також. Зараз шукав однокімнатну квартиру – більшої її самому і не треба було.
Я вирішив допомогти йому і поділився контактом знайомого ріелтора.
Олексій оглядав квартиру. Все було чудово. Вирішив брати. Та впав у ступор, коли зайшов у спальню і на стіні побачив картину “Дівчина в маках”.
– Вибачте, а можна отримати контакти власниці квартири? Мені потрібно з нею зустрітись – спитав чоловік у ріелтора.
– Так, я можу з нею зв’язатись. Але сумніваюсь, що вона вас прийме. Вона дуже зайнята людина.
– Прийме. Я її колишній чоловік.
Олексій домовився про зустріч з Валентиною. Прийшов до неї додому. Хатня робітниця провела його у кабінет. Жінка сиділа за великим столом, дивилась у комп’ютер.
– Привіт, Олексію. У тебе щось важливе? – діловим тоном спитала жінка. Востаннє вони бачились, коли чоловік образив жінку, назвавши її “тупою вівцею”.
– Та побачити тебе хотів..Ти живеш тут? – збентежено запитав чоловік
– Частково тут, частково у Парижі. Я працюю в індустрії моди.
– А твій чоловік? Дітей маєш?
– Чоловік бізнес свій має. А син за кордоном вчиться. Як ти дізнався, що це моя квартира?
– Картину побачив, що я тобі колись дарував..
– Не пам’ятаю.. Тобі щось потрібно? Гроші?
– Ні, ні. Я передумав, не винайматиму твою квартиру.
– Як хочеш. Мені байдуже. Хтось інший орендуватиме. Ще якісь питання до тупої вівці?
– То це ти пам’ятаєш?
– Звісно. І ніколи не забуду. Якщо у тебе все, то прощавай. У мене багато роботи. Не хочу витрачати час на пусті розмови.
Як ви вважаєте, Олексій пошкодував, що колись розлучився з Валентиною?
