– Ну що, Олексію, від дівчат напевно відбою немає? – запитав дід Коля онука, який приїхав на канікули. Олексію тоді було п’ятнадцять. Хлопчисько відвів погляд і невдоволено відповів: – Навіщо вони мені потрібні, дівчата ці.
– Ну-уу, не кажи, – дід Коля, худорлявий, із сивою чуприною, серйозно продовжив, – я так думаю: найвигідніше становище у гармоніста, – вся молодь біля нього крутиться, і дівчата в першу чергу. Так що, Олексію, є старий дідівський спосіб: гармошкою заманити.
– Та хто її слухає цю гармошку, – посміхнувся Олексій, – зараз кінець двадцятого століття, у всіх магнітофони.
Дід посміхнувся, нічого не сказавши, вийшов на горище і приніс звідти гармошку, що стояла за ліжком. Розтягнувши її, задерикувато підморгнув онукові і заграв. Олексій дивився на дідові пальці, як заворожений, – умів дід Коля грати, та так хвацько, що і молоді гармоністи позаздрили б. Олексій хоч і сучасний хлопець на ті часи був, але віртуозне дідове виконання слухав заворожено. Іноді навіть пробував сам грати.
– Дай, я спробую, – попросив він, захопившись грою діда.
– Чого пробувати? Бери і грай! Ти ж знаєш, я ж тебе вчив, коли ти ще маленьким був. Пам’ятаєш?
– Пам’ятаю, – Олексій спробував почати так само впевнено, як дід, але пальці не мали такої вправності і він швидко збився.
Дід Коля терпляче вчив, підказував до тих пір, поки Олексій не втомився. Грати він все ж навчився, правда і сам не знав, навіщо, але виходило у нього здорово. Звичайно, гармошку в місто він не взяв, – соромився хлопців. До того ж батьки недавно подарували магнітофон, який можна було брати ввечері на подвір’я, де збираються хлопці і дівчата. Магнітофон Олексія грав до пізньої ночі.
У сімнадцять Олексій закохався в Риту, – струнку біляву дівчину з гарною поставою – Рита ходила в танцювальну студію. Олексій кілька разів намагався заговорити з нею, і одного разу навіть провів додому, – це була його перша перемога, перший крок до дружби. Але всі надії сподобатися Риті впали в один вечір. Так довго не відповідала на залицяння Олексія, дівчина легко і назавжди пішла зі студентом останнього курсу, який опинився в їхньому дворі з молодшим братом.
Він мовчки переживав розставання з Ритою, згадуючи її біляве волосся і злегка припухлі губи, які він так жодного разу і не поцілував.
У вересні, коли до відходу в армію залишалося один-два місяці, Олексій поїхав в село провідати діда Колю і бабусю. Дід від радості пропустив чарочку білої, апетитно поїв, випитав у внука про міське життя, кілька разів уточнив, коли Олексія забирають.
– От саме перед армією і на весіллі погуляєш, – повідомив дід Коля, – сестра твоя троюрідна Марія заміж виходить.
На весілля дід Коля прихопив гармошку, і дочекався свого часу, коли молодь натанцювалась під магнітофон.
– Сивий вже весь, а все награтися не можеш, – з посмішкою зауважила бабуся Ніна, – або когось заманити хочеш на старості років.
– Давно заманив, поруч ось сидить, – сказав дід Коля і жартівливо штовхнув дружину ліктем.
Звуки полилися завзято, заклично, звертаючи на себе увагу гостей. Дід Коля перебирав пальцями, граючи то ліричні мелодії, то танцювальні, – і душа від цієї живої музики оживала, тремтіла.
– Досить, Коля, – просила бабуся, – втомився, мабуть. – Але народ вимагав ще і ще.
– Дід, дай підміню, – запропонував Олексій і рішуче потягнув до себе гармошку. Накинувши на плече ремінець, відразу заграв, – гості й не помітили, як змінився гармоніст. І все ж один погляд блакитних очей він відчув на собі, – трохи підняв голову і побачив дівчину в синьому платті. Він зловив її погляд – чистий, добрий, захоплений.
В той весільний вечір Олексій познайомився з Надею – двоюрідною сестрою нареченого. І весь вересень видався йому весняним місяцем, він навіть не помічав осіннього листя, дощу.
– А чому у тебе немає гармошки? – запитала Надя, коли він її вперше привів додому.
Олексій знизав плечима: – Та не було мети грати на гармошці, це я в селі, на дідовій.
– У тебе добре виходить, я тоді на весіллі задивилася і заслухалася.
Єдине, що турбувало Олексія, так це майбутнє розставання на два роки. Але Надя обіцяла чекати. І слово своє стримала. Через два роки також восени він повернувся додому. Невеликий святковий вечір з батьками і з Надею, а через пару днів поїхав в село провідати бабусю. Дід Коля не дочекався онука – помер за три місяці до приходу Олексія.
Олексій побачив дідову гармошку, яка сиротливо стояла на стільці і була прикрита старою фіранкою. Згадав, як дід жартома розповів про дідівський спосіб знайомства. «Але ж збулося, як дід казав», – подумав Олексій, згадавши, що на весіллі він вперше побачив Надю, коли захоплено грав, звеселяючи гостей.
– Правильно, що гармошку-то з собою береш, – сказала бабуся, проводжаючи Олексія, – нехай на пам’ять тобі буде від діда.
Вас вчили в юності грати на музичних інструментах? Які це були інструменти?
