Я знаю Оленку ще зі школи. Якось в першому класі нас посадили разом за одну парту – відтоді ми й стали нерозлийвода.
Куди я – туди й вона, куди вона – туди і я. Спершу вчителі намагалися нас розсаджувати, об’єднувати в різні команди, аби ми нарешті припинили балакати безупинно, але все марно. Ми завжди знаходити спосіб перемовитися бодай кількома словами.
Ми разом росли, разом дорослішали, разом закохувалися і розчаровувалися вперше теж. Між нами ніколи не було злоби чи заздрості. Хоча…. Кривити душею не буду, в Оленки завжди було розкішне волосся. Про таку шевелюру я могла тільки мріяти.
За тією густою каштановою косою бігали усі хлопці в школі, хоч мене це ніколи не бентежило – кавалерів і мені вистачало.
Я, мабуть, їх своїм бійцівським характером завойовувала. За словом в кишеню мені точно ніколи лізти не доводилося. Я вміла відстояти себе, та ще й подругу – Оленка надто м’яка, аби себе захистити.
– Вчися жити, Олено. Що ж ти робитимеш без мене в університеті? – суворо запитувала я подругу.
Вона ніжно всміхалася, обіймала мене і казала:
– Як мене хтось ображатиме – я телефонуватиму одразу тобі. Ти зі всіма моїми кривдниками розберешся. Ми ж завжди будемо разом…
Так і було, як загадала собі подружка. Хоч ми й вступили до різних навчальних закладів, але наші стежки долі ніколи не розходилися в різні боки. Між нами існував якийсь сестринський зв’язок, який неможливо розірвати за ніяких обставин.
За рік Оленка вийшла заміж за нашого однокласника Павла. Він за нею бігав ще з 7 класу, та й вона до його залицянь була зовсім небайдужою.
Я була дуже щасливою за них обох. Ніколи й подумати не могла, що радітиму чужому щастю більше, ніж власному.
Не минуло й пів року, як і я знайшла своє кохання. Дмитра зустріла в університеті. Я інженер, він – механік. Такий от робочий тандем у нас склався.
Тепер наша дружба з Оленкою стала зовсім дорослою – ми дружили сім’ями. Коли дізналися, що вона вагітна – до появи малюка готувалися вчотирьох.
Поки подруга лежала в лікарні – ми в 6 рук робили ремонт в квартирі. Найважче було тримати це в секреті від Оленки. Ви й не уявляєте, як мені хотілося про все їй розповісти.
Треба було бачити її обличчя, коли вона разом з маленькою донечкою зайшла до квартири, яка виблискувала, як нова копійка.
За столом ми все жартували, що тепер моя черга в естафеті народження первістків, бо крихітній Діанці поки немає з ким гратися.
Ми з Дмитром швидко вирішили цю проблему і за 9 місяців біля полового будинку весела й галаслива компанія зустрічала вже нас із синочком.
Того вечора Оленка підійшла до мене, обійняла і сказала:
– Які ж ми щасливі в Бога, Софійко. І люблячі чоловіки, і дітки здорові, ще й дружба наша тільки міцніє з роками. Ніщо не затьмарить нашої з тобою радості…
Та, на жаль, райдужним дням в нашому житті настав кінець. В двері наших домівок постукало горе.
Ми дізналися про те, що Оленка серйозно хвора.
Довго довелося боротися з недугою. Я допомагала, як могла. Часто забирала Діанку до себе, аби подруга з чоловіком могли трохи відпочити. На Павлові лиця не було. При Олені він намагався триматися, але коли вона засинала, він плакав переді мною і казав, що не зможе без неї жити.
Незважаючи на шалений страх – я вірила, що подруга одужає. Щодня молилася, заливаючись сльозами, аби Бог зберіг її.
І Всевишній таки вислухав мої молитви.
За кілька місяців з’ясувалося, що Олена абсолютно здорова. Лікарі так і сказали їй: “Ваші рідні Вас вимолили у Бога, бо трапилося якесь справжнє диво”.
Подружка помалу одужувала. Все ставало на свої місця. В її очах знову з’явився блиск, а на обличчі сяяла посмішка.
Єдине, за чим вона сумувала – за своєю шевелюрою. Через хворобу їй довелося все зістригти.
Але вона жартувала і казала:
– Волосся – не зуби. Відросте колись.
Минуло 3 місяці, Оленка повністю зміцніла. Ми організували з цього приводу гучне святкування.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Але на застілля я добряче спізнилася.
Тихенько зайшла до будинку, і почула голос подруги з кімнати:
– Софійко, де ж ти ходиш? Я вже хвилюватися почала.
Коли я визирнула з-за дверей, за столом запанувала тиша…
– Ти навіщо це зробила?! – запитувала шокована Олена.
– Ну, не дарма ж нас із тобою сестрами називають – тепер будемо взагалі, як сіамські близнюки, – весело сказала я, поправляючи дуже коротку зачіску на голові.
– Ти ж так довго відрощувала коси, Софійко…
– Так, щоб бути схожою на тебе. А ти так різко змінила образ – я просто не могла від тебе відставати…
Олена кинулася мені на шию і довго мене обіймала. Я відчувала на своїй щоці її сльози.
– Дякую тобі дуже. Ти стільки всього для мене зробила…
Але я не вважала свій вчинок чимось героїчним чи надзвичайним. Хіба не так чинять справжні друзі?!
Чого мене навчила ця історія:
Дружба – це Божий дар, про який потрібно дбати, який потрібно оберігати. Так важливо пильнувати за тим, як ми ставимося до своїх найближчих, викорінювати з серця всяку заздрість і бажання змагатися, бо істинна дружба – це про любов, милосердя і самопожертву. Ніколи не нехтуймо нею.
Чи маєте Ви справжнього друга?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
Рецепт швидкого приготування вінегрету: кращий, ніж класичний
Про що свідчить біла піна в банці з медом?
Всі мої сусіди та рідня готують вареники лише за цим рецептом, на кефірі! Вони повітряні, пухкі не злипаються та не розварюються! Тепер це найулюбленіша страва і в нашому домі!
Усе своє свідоме життя я ненавиділа свою матір. Я її навіть не пам’ятаю, але люто ненавиділа за те, що вона колись вигнала мене разом з батьком
«Ти знаєш, я не планував, поки, стати батьком, та й одружуватися я тобі не обіцяв, тому навіть не знаю
Світ, щастя і спокій в старому будиночку краще, ніж життя з алкоголіком в квартирі зі зручностями
– Синку, а я заміж виходжу – тихо сказала Люба, яка тільки пів року тому поховала чоловіка
Банановий рулет без борошна. Дуже швидко, дуже смачно, дуже витончено!
Вчені пояснюють, що ваш колір очей може розповісти про вас
Ось кинути дитину на бабусю і відправитися гуляти з подружкою – це вже нахабство, – міркує пенсіонерка. Тобі майже тридцять, дитину хотіла, так які тепер подружки?
Перекис водню для розкішного волосся і ще 14 секретів застосування
Гороскоп особливостей характеру: до якого пороку схильний кожен Знак Зодіаку
Покажу на прикладах, як жінки неправильно носять одяг, а потім скаржаться на те, що їхнє вбрання їх повнить
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
Якби я розповів своїм друзям, як починався мій бізнес – вони б умить забули про заздрощі
Чоловік стабільно затримувався на роботі: в понеділок, середу і п’ятницю. Я не розуміла в чому причина, поки на порозі нашого дому не з’явилась блондинка з немовлям
Жінка повернулась додому і зрозуміла, що нігде немає дорогих для її серця речей. Вона одразу побігла до сміттєвих баків
Віддала будинок племінниці, щоб та доглядала за мною в старості, а потім сильно про це пожаліла
У палаті 6-річної Галинки знайшли записку зі словами: ” Мамо, все добре. Я в казці”. Страшно уявити, який сенс несли ці слова
