Ми з Олею були найкращими подругами з часів університету. Я хотіла так вважати донедавна. Працювали разом в лікарні у різні зміни. Я не була заміжня, а Оля розписалась рано.
У мене були стосунки з добрим чоловіком Юрою. Я планувала з ним створити справжню міцну родину. Розповім як ми зблизились.
Я жила одна у своїй квартирі, ніколи не була заміжня і не мала дітей. А на паралельній вулиці жив мій дідусь. Юра був його сусідом, вони навіть могли разом попити кави. Та коли дідуся не стало чоловік допомагав мені прибрати у квартирі та продати її. Після цього наше спілкування перейшло на новий рівень.
Я дізналася, що він вдівець. Юра виховував дочку Наталю, якій було 13 років. На диво ми з нею швидко здружилися і може це було не правильно, але дівчинка мені була як рідна. Я не могла сказати, що безмежно кохала Юру, просто поруч з ним мені було спокійно і добре. З часом ми розписалися, я переїхала до них і так утворилася наша сім’я.
Одного вечора у двері постукала моя подруга Оля. Вся в сльозах вона пояснювала, що посварилася з чоловіком і просила переночувати в нас, щоб позлити його, щоб почав її шукати. Я погодилась без вагань. Не підозрюючи, що на мене чекатиме далі.
Того тижня я працювала в нічну зміну, а вона в денну. Якось до мене подзвонила Наталя:
– Ви маєте негайно приїхати додому! – Стривожено просила дівчинка.
– Що сталося?
– Приїжджайте скоріше! – Дівчинка поклала трубку, а через 15 хв я вже була на місці.
Я побачила засмучену дівчинку, яка поглядом навела на спальну. Відчинила двері й застала у ліжку подругу зі своїм чоловіком.
У мене почалась істерика і від образи я пішла на балкон, щоб ніхто не чув моїх сліз. Наталя підійшла й обійняла мене:
– Ви заслуговуєте кращого ставлення. Мені дуже шкода, що тато так вчинив. Я розумію, що тепер ви підете від нас і ми більше не побачимось. Але ви мене стільки всього навчили. Ви стали мені як рідна мама! Я дякую за все, але хочу, щоб ви були щасливі.
Я була вдячної цій добрій дівчинці за її підтримку. Якби не ті її слова, я ще довго була у відчаї.
Наступного дня я зібрала свої речі та пішла. Після цього подала на розлучення і заблокувала номер Олі. Старалася взагалі не перетинатися з нею на роботі й всіляко уникала будь-яких розмов. Теж мені, найкраща подруга!
Мені сумно було без Наталі, та ми час від часу бачилися. Інколи вона приходила після школи до мене і ми разом робили уроки. Я любила дарувати їй подарунки. На вихідних ми пішли в парки, взяли морозива і гуляли. За деякий час ми зустріли Юру. Спочатку я думала, що він розсердиться, що ми продовжили спілкуватися. Але ні. Я дізналася, що Наталя досі не хрещена, і він запропонував стати її хресною мамою. Я була сильно здивована від почутого, але не відмовилась.
За кілька місяців я почула, що Оля розлучилася з чоловіком і розписались з Юрою. Чесно кажучи я пробачила їм зраду, але спілкуватися все одно не хотіла. Випадково я познайомилася з її колишнім. На диво він виявився дуже приємною людиною, і було незрозуміло чому від нього пішла Оля. Але у нас зародилася симпатія. З часом ми закохалися, він переїхав до мене. Вечорами ми в обіймах дивимося фільми, але скоро нас буде троє. Ми вирішили, що не будемо розписуватись зараз, це не так важливо.
Дуже рідко ми могли спілкуватися зі своїми колишніми, тільки через те, що я хресна Наталі. Дівчинка розповідає мені секрети, ділиться усіма новинами й своїми досягненнями. А Олю це сильно зачіпає, вона ніяк не змириться, що дівчинка її так і не прийме.
Як би ви вчинили на місці жінки?
